УКРАЇНА
12418 / Коментарів нетІсторія Конституції України
27 червня 2007 р
джерело
1 лайков128 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла нову Конституцію України - першу Конституцію незалежної української государства.Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійній залі всю ніч з 27 на 28 червня.
Парламентарії врахували зауваження Президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту - про державні символи України, про державну українську мову, про право приватної власності в Україні.
Прийняття конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність.
Прийняття конституції було найважливішим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.
Розглядаючи питання про конституційні права України, необхідно звернеться до видатних пам'яток правової культури України.
Ще в княжі часи, коли починалося формування феодального права, з'явилася «Руська Правда» князя Ярослава Мудрого - найважливіший юридичний пам'ятник Київської Русі. На ім'я автора це документ ще називають «Правдою Ярослава». У наступні століття цей документ доповнювався і змінювався. В даний час відомо 106 списків «Руської Правди», складених у XIII-XVII ст. Вони відображають певні етапи розвитку феодалізму в Київській Русі, включають в себе права власності, види договорів, кримінальне право.
«Руська Правда» і місцеве звичаєве (Ця інформація базується на звичаях) право були чинним законом в Литві, до складу якої входили північні і центральні українські землі. У XVI ст. тут видаються три збірки законів (1529, 1566 1588 pp.), які отримали назву Литовські статути. У них регулювалися питання кримінального права і процесу. Ці документи захищали інтереси шляхти. Литовський статут 1588 р тривалий час був чинним законом на землях України. Литовські статути були кодексом феодального права, в якому інтереси шляхти ретельно захищалися нормами цивільного і кримінального права.
Серед пам'яток правової культури України значне місце займають збірники магдебурзького права, що діяли в містах, які звільнялися від управління і суду феодала і користувалися правом самоврядування (виникло в місті Магдебурзі). Магдебурзьке право встановлювало порядок виборів і функції органів міського самоврядування, суду., Купецьких об'єднань, цехів, регулювало питання торгівлі. Опіки, спадкування, визначало покарання за різні види злочинів.
Українські міста одержували магдебурзьке право від литовських князів, польських королів, російських царів, а також українських гетьманів. Першим це право на Україні одержали міста: Санок (1339г.), Який був в Галицько-Волинському князівстві; Львів (1356г.); Київ (протягом 1494-1497 рр.); Станіслав (1663 г.), нині Івано-Франківськ. Пізніше магдебурзьке право отримало більшість міст України: Вінниця, Глухів, Дубно, Житомир, Козелець, Лубни, Полтава, Чернігів та ін.
Фактичне застосування магдебурзького права в Україні припинилося після поширення в ній в 1783 р «Установи для управління губернією Всеросійської імперії» 1775 і створення загальноросійської судової системи. Указом 1831 р Микола І скасував магдебургсоке право по всій Україні, крім Києва, де воно збереглося до 1835 року в містах Західної України, які після першого поділу Польщі в 1772 р відійшли до Австрії, застосування магдебурзького права було припинено в 1786 р
У XVII ст. Поряд з місцевим звичаєвим правом, польсько-литовським законодавством і магдебурзьким правом з'явився документ, який підтверджує політичну і правову автономію України в складі Російської держави. До складу цього документа увійшли: Березневі статті (Перяславські договори або Договір Богдана Хмельницького) 14 березня 1654 р вказані до них статті Богдана Хмельницького (статті Війська Запорозького) 21 березня 1654 р подані російському царю, і царські укази до них.
Перша в історії українського народу дійсно демократична народна конституція з'явилася при Ф. Орлика на початку XVIII в. (Згадайте з курсу історії України, коли і за яких обставин П. Орлик став гетьманом України).
В остались феодальные монархии. В большинстве стран Запада были приняты либеральные конституции, появились избираемые на демократической основе парламенты. Возросло число избирателей. Так, в результате борьбы за свои права к 1920 г. женщины получили возможность участвовать в выборах в большинстве стран Западной Европы и Северной Америки.
В западном мире получили признаниепринципы правового государства — демократия, соблюдение основных гражданских прав, плюрализм мнений, равенство всех людей перед законом. Атмосфера свободной конкуренции стала характерна не только для рыночной экономики, но и для политической жизни. Государство всё больше устранялось от вмешательства в частную жизнь граждан, признавало и поддерживало права и свободы личности, которые теперь считались более важными, чем интересы государства. Утверждались принципы либеральной демократии.
Париж в начале ХХ в.
Изменения, произошедшие в результатепромышленного переворота, коснулись не только производства. Улучшилась жизнь людей. Сельское хозяйство уже не являлось преобладающей отраслью экономики. Казалось, навсегда исчезла угроза неурожаев и голода. Европейские государства стали активнее проводить социальную политику: повысился жизненный уровень населения, улучшились условия работы и быта трудящихся — выросла зарплата, продолжительность рабочего дня сократилась до 9-11 ч, в некоторых странах Европы появились законы о пенсионном и медицинском страховании рабочих. Значительных успехов в защите интересов наёмных работников достигли профсоюзы. В Великобритании они стали влиятельной политической силой. Позитивные изменения в социальной сфере и стремительное развитие техники, на глазах менявшее повседневную жизнь, внушали людямлагополучное будущее.
Промышленный переворот привёл к значительным изменениям в составе народов и их расселении. Люди из сельской местности и небольших городов перемещались в крупные города, ставшие центрами промышленного производства. Ускорился рост нового социального слоя — среднего класса, включавшего служащих, мелкую буржуазию, офицеров, лиц творческих профессий с высоким уровнем образования, обладавших социальной активностью, престижем в обществе, но в то же время не имевших значительной собственности. Именно представители среднего класса стали опорой либеральной демократии, поскольку были заинтересованы в стабильности государства и проведении постепенных реформ.
Индустриальный пролетариат в начале ХХ в. стал образованнее, он обладал более высокими профессиональными навыками, чем рабочий класс предшествующего века. Наиболее квалифицированные его представители по уровню жизни приближались к среднему классу. Они также были больше заинтересованы в эволюционном, реформистском развитии общества, чем в революционных потрясениях. Их интересы в Западной Европе представляли крупные отраслевые профсоюзы.
Вместе с тем утверждение демократических принципов в жизни западного общества не было окончательным. Во многих странах сохранялись пережитки традиционных отношений, не теряли своей остроты социальные проблемы.
Начинавшийся ХХ век стал временем формирования новой планетарной цивилизации, охватившей весь мир. Существенной чертой мирового развития этого периода стали революции и конфликты.