КАЛЬВІНІЗМ– одна з трьох основних течій протестантизму (ін. дві– лютеранство та цвінгліанство, засноване швейцарським реформатором У.Цвінглі). Виник у ході антикатол. і соціально-політ. руху, який у 16 ст. охопив майже всі країни Європи (узагальнено цей рух називають Реформацією). Нині К. має багато різновидів (зокрема, пресвіторіанство та конгрегаціоналізм), що входять до групи т. зв. реформатських церков, й існує в США, Великій Британії та в деяких її колишніх домініонах, у Нідерландах та Швейцарії. К. ґрунтується на ідеях франц. теолога і філософа Ж.Кальвіна (1509–64; він вивчав юриспруденцію і філософію в ун-ті в Парижі, а також у Бурже й Орлеані; вирішальний вплив на формування його світогляду справили ідеї М.Лютера та У.Цвінглі). Ж.Кальвін вважав, що католицизм дискредитував поняття про Бога, яке міститься в Біблії (передусім у Старому Завіті), а тому існує нагальна потреба відновити істину. На його думку, центр. місце в ученні про Бога має займати догмат про абсолютне напередвизначення (від лат. praederminatio– предетермінація), згідно з яким людина є знаряддям волі Бога, Бог сам обирає ту чи ін. людину для тієї чи ін. справи. Його рішення є незбагненним для нас, а тому ніяка наша логіка, зокрема й та, що пов'язує такий вибір з людськими заслугами, чи будь-яка ідея про те, що в людських рішеннях є можливість вільного вибору, нічого не варті.Теза про напередвизначення свого часу вже висловлювалася отцем Церкви св. Августином (354–430; див. Патристика), не заперечувалася вона й реформаторами 16 ст., однак Ж.Кальвін пішов значно далі у формулюванні тих висновків, які з неї випливали. Він вважав, що ніякі зусилля не зможуть урятувати тих, хто "призначений" до зла, оскільки як добрі, так і злі вчинки людей необхідні для втілення Божих планів. Людина не може дізнатися про своє "призначення", проте вона може прагнути якнайкраще його виконувати й діяти відповідним чином. Визнаючи авторитет одного лише Бога, людина тим самим звільняє себе від впливу світської влади й авторитету ін. людей, а її життя стає укоріненим у вічності.
Суровые климатические условия 1-План М. И Кутузова отсечь главные дороги, по которым шло снаряжение и провизия для французов в Москву.
2-Если мы дадим Москву, то потеряем голову, а если мы останемся воевать за Москву, то потеряем всю Россию. -слова М. И Кутузова перед тем, как он оставил Москву и вывел войска за её пределы. Так называемый исторический момент-Совет в Филях. Фили-село, где шёл совет Кутузова с генералами.
3-Бес без оружия наполеоновские войска, в 1812 году в Москве начали ощущать голод и страх, так как начилась зима, а еды и оружия не было.
4.-Действия партизан, народные ополчения. Женщина-крестьянка Василиса Кожина. Действия против французов Дениса Давыдова. Кстати, в Москве микрорайон Давыдково- село Давыдково принадлежало ему, а его могила находиться на Новодевичьем кладбище, ныне метро Спортивная.
5-И конечно, лютая зима, где морозы доходили до -35 градусов ниже нуля, и одежда французов не была предусмотрена для таких морозов, люди гибли просто на дорогах. Ведь в армии Наполеона были и австрийцы, и швейцарцы и итальянцы. Наполеон с горсткой преданный людей, а именно около 300 человек убежал из России.
А. Филькина грамота Это недействительный, неправильно и безграмотно составленный документ. Первоначально так Иван Грозный презрительно назвал разоблачительные и увещевательные письма митрополита Московского и всея Руси Филиппа (деятельность приходится на время Опричнины - 1565-1572). Предложение: "Мне казалось, что этому документу можно доверять, но он оказался филькиной грамотой"
Б. «Бироновщина» 1) политический режим в России в 1730-1740 гг., отличавшийся крайней реакционностью, продажностью, жестокостью, всеобщей подозрительностью, засильем иностранцев, преданием национальных интересов и разграблением богатств страны (по имени фаворита императрицы Анны Ивановны Э. И. Бирона) 2) в переносном смысле - реакционный режим в стране, напоминающий режим, созданный Э. И. Бироном. Предложение: "Вместо демократического государства в нашей стране сейчас чистой воды "бироновщина"!"
КАЛЬВІНІЗМ– одна з трьох основних течій протестантизму (ін. дві– лютеранство та цвінгліанство, засноване швейцарським реформатором У.Цвінглі). Виник у ході антикатол. і соціально-політ. руху, який у 16 ст. охопив майже всі країни Європи (узагальнено цей рух називають Реформацією). Нині К. має багато різновидів (зокрема, пресвіторіанство та конгрегаціоналізм), що входять до групи т. зв. реформатських церков, й існує в США, Великій Британії та в деяких її колишніх домініонах, у Нідерландах та Швейцарії. К. ґрунтується на ідеях франц. теолога і філософа Ж.Кальвіна (1509–64; він вивчав юриспруденцію і філософію в ун-ті в Парижі, а також у Бурже й Орлеані; вирішальний вплив на формування його світогляду справили ідеї М.Лютера та У.Цвінглі). Ж.Кальвін вважав, що католицизм дискредитував поняття про Бога, яке міститься в Біблії (передусім у Старому Завіті), а тому існує нагальна потреба відновити істину. На його думку, центр. місце в ученні про Бога має займати догмат про абсолютне напередвизначення (від лат. praederminatio– предетермінація), згідно з яким людина є знаряддям волі Бога, Бог сам обирає ту чи ін. людину для тієї чи ін. справи. Його рішення є незбагненним для нас, а тому ніяка наша логіка, зокрема й та, що пов'язує такий вибір з людськими заслугами, чи будь-яка ідея про те, що в людських рішеннях є можливість вільного вибору, нічого не варті.Теза про напередвизначення свого часу вже висловлювалася отцем Церкви св. Августином (354–430; див. Патристика), не заперечувалася вона й реформаторами 16 ст., однак Ж.Кальвін пішов значно далі у формулюванні тих висновків, які з неї випливали. Він вважав, що ніякі зусилля не зможуть урятувати тих, хто "призначений" до зла, оскільки як добрі, так і злі вчинки людей необхідні для втілення Божих планів. Людина не може дізнатися про своє "призначення", проте вона може прагнути якнайкраще його виконувати й діяти відповідним чином. Визнаючи авторитет одного лише Бога, людина тим самим звільняє себе від впливу світської влади й авторитету ін. людей, а її життя стає укоріненим у вічності.