Сьогодні виповнюється 77 років з дня приєднання західноукраїнських земель до УРСР.
1. Саме 1 листопада 1939 року Верховна Рада СРСР ухвалила Закон "Про включення Західної України до складу СРСР" і з'єднання її з УРСР.
2. До того 23 серпня 1939 року був підписаний пакт про ненапад між Німеччиною та СРСР, так званий "пакт" Ріббентропа – Молотова. У таємному протоколі Гітлер і Сталін домовилися про розподіл Європи на відповідні сфери впливу та окупації. Саме за ним Радянському Союзові передавалися майже всі західноукраїнські землі.
3. 1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу, поклавши цим початок Другій світовій війні. Своєю чергою 17 вересня 1939 року радянські війська перейшли кордон і зайняли практично всі землі, населені українцями і білорусами, а це територія площею більше 190 тис. кв. км із населенням майже 12 млн осіб.
4. На території Західної України було створено шість областей: Львівську, Станіславську, Волинську, Тернопільську, Рівненську та Дрогобицьку.
5. Менш ніж через рік було законодавчо оформлено і включено до складу УРСР територію Північної Буковини та придунайські землі.
6. Із приєднанням західноукраїнських земель до СРСР розпочався процес радянізації. Спочатку населення Західної України вітало прихід Червоної Армії, адже до цього Західна Україна була залежною від Польщі з досить сильним політичним, національним та економічним гнобленням, жорстокою експлуатацією, масовим хронічним безробіттям, напівкріпосницькими порядками на селі, безправ'ям українців.
Данило Романович увійшов в історію України як відомий політик та людина, яка мала неабиякі здібності.
У 1205 р. загинув його батько, перший князь Галицько-Волинської держави, Роман.
Мати Данила, княгиня Анна, змушена була разом із чотирирічним Данилом та його братом Васильком покинути Галичину.
Літописи характеризують Данила як досвідченого мужа, що боровся за втілення в життя ідеї про єдність галицько-волинських земель.
У 1223 р. Данило Галицький взяв участь у знаменитій битві на Калці, де виявив себе хоробрим й умілим полководцем, мужньою людиною. Молодий князь виніс із цієї битви повчальний урок — для спільної та успішної боротьби проти загарбників необхідно об’єднання південноруських земель.
Данилові Романовичу вдалося придушити боярські групування на Волині, заручитися підтримкою широких верств населення — ремісників, селян-общинників, міських купців, у тому числі й іноземних, частину боярства. Він зміг створити регулярну добре озброєну та підготовлену до воєнних походів і битв піхоту — «пешцив».
У 1238 р. Данило розгромив групування галицьких і перемишльських бояр, зайняв Галич і став єдиним правителем Галицько-Волинської держави.
Князювання Данила Романовича у Галицько-Волинській державі (1238—1264 pp.) стало періодом її розквіту.
Данило як талановита, освічена людина зміг стати могутнім правителем однієї з найбільших у XIII ст. держав Східної Європи.
Тоталитарный режим (от лат. totalis — весь, целый) возникает, когда все сферы жизни общества контролируются властью. Власть при тоталитарном режиме монополизирована (партией, вождем, диктатором), единая идеология обязательна для всех граждан. Отсутствие всякого инакомыслия обеспечивается мощным аппаратом надзора и контроля, полицейскими репрессиями, актами устрашения. Тоталитарный режим формирует безынициативную личность, склонную к подчинению.
Признаки тоталитарного политического режима:
1. Наличие единственной массовой партии во главе с харизматическим лидером, а также фактическое слияние партийных и государственных структур. Это своего рода «партия-государство», где на первом месте во властной иерархии стоит центральный партийный аппарат, а государство выступает в качестве средства реализации партийной программы;
2. Монополизация и централизация власти, когда такие политические ценности, как подчинение и лояльность по отношению к «партии-государству», являются первичными по сравнению с ценностями материальными, религиозными, эстетическими в мотивации и оценке человеческих поступков. В рамках этого режима исчезает грань между политическими и неполитическими сферами жизни («страна как единый лагерь»). Вся жизнедеятельность, включая уровень частной, личной жизни, строго регламентируется. Формирование органов власти на всех уровнях осуществляется через закрытые каналы, бюрократическим путем;
3. «Единовластие» официальной идеологии, которая посредством массированной и целенаправленной индоктринации (СМИ, обучение, пропаганда) навязывается обществу как единственно верный, истинный мышления. При этом упор делается не на индивидуальные, а на «соборные» ценности (государство, раса, нация, класс, клан). Духовная атмосфера общества отличается фанатичной нетерпимостью к инакомыслию и «инакодействию» по принципу «кто не с нами — тот против нас»;
4. Система физического и психологического террора, режим полицейского государства, где в качестве базового «правового» принципа господствует принцип: «Разрешено только то, что приказано властью, все остальное запрещено».
К тоталитарным режимам традиционно относятся коммунистические и фашистские.