Епоха тництва XVIII ст. стала важливим поворотним пунктом у розвитку людства. Вона стала історичним і логічним продовженням духовних цінностей епохи Ренесансу, передової думки Європи XVI-XVII століть.
Слід відзначити значну роль французького тництва в розвитку природних і суспільних наук. Спираючись на досягнення своєї епохи тителі в свою чергу стимулювали подальший розвиток наукової думки, в кінцевому підсумку, ідеологічно підготували Велику французьку революцію 1789-1794 рр.іде тництва висловлювали інтереси буржуазії, нещадно критикуючи відживає феодально-кріпосницький лад. Основний напрямок критики-паразитуючий на темряві і невігластві мас б життя імущих і нецивілізовані порядки кріпацтва тою називають ідейний рух в європейських країнах XVIII ст., представники якого вважали, що недоліки суспільного світоустрою походять від невігластва людей і що шляхом тництва можливо перевлаштувати громадський порядок на розумних засадах. Сенс ти" (світло науки і культури) в тому, що воно повинно наблизити такий державний лад, який докорінно змінить на краще життя людини тництво-течія в області культурного і духовного життя, що ставить собі за мету замінити погляди, що ґрунтуються на релігійному або політичному авторитеті, такими, які випливають ізтребувань людського, розуму.
Філософія освіти була підготовлена роботами П. Гассенді (1592-1655), його атомістистичним матеріалізмом, творами р. Декарта, впливом ідей Епікура, в тому числі його етики, критикою схоластики і релігійного догматизму в роботах П.
Бейля (1647-1706).
Найбільш яскраво в цю епоху виділяються наступні напрямки:-атеїстично – матеріалістичне-його прихильники відкидали саму ідею існування Бога в будь-яких формах, пояснювали походження світу і людини з матеріалістичних позицій, в питаннях пізнання віддавали перевагу емпіризму. Представники цього напрямку: т. Гоббс (1588-1679гг.), Д. Локк (1632-1704гг.), Ф. Вольтер (1694-1778гг.), Ш. Монтеск'є (1689-1755гг.), ж. Руссо (1712-1778гг.), ж.Ламерті (1709-1775гг.), П. Гольбах (1723-1789рр.); Д. Дідро (1713-1784рр.), к. Гельвецій (1715-1771рр.), ж. Мельє (1664-1729рр.), - утопічно-Соцалістичний (комуністичний) напрям почав формуватися ще в середині XVIII ст., але особливого поширення набуло під час Великої французької революції 1789-1794 рр. і після її завершення. Основний інтерес соціалісти-утопісти зосередили на проблемі розробки і побудови ідеального суспільства, заснованого на рівності і соціальної справедливості. Представники: г. Маблі (1909-1785гг.), Е-Г. Мореллі, г. Бабеф (1760 – 1797гг.) р. Оуен (1771-1858гг.), а. Сен-Симон (1760-1825гг.).
Характерні особливості філософії епохи тництва:
- раціоналізм як загальна віра в розум;
- антиклерикалізм (від грец. anti-проти і лат. clericalis - церковний) - спрямованість проти засилля церкви (але не релігії) в духовному житті суспільства;
- антиобскурантизм (від лат. obscurant-затемнюючий) - боротьба з мракобісся, з ворожими науці і освіті силами.Філософія тництва відома головним чином своєю соціально-політичною частиною. У ній отримали своє обґрунтування принципи буржуазного суспільства (свобода, рівність прав, приватна власність) замість феодальних (залежність, стан, умовна власність, абсолютизм). Соціальні явища філософія тництва пояснювала законами природи: закони розвитку суспільства і закони природи ототожнювалися.
Англійське тництво XVII ст. представлено насамперед суспільно-політичними вченнями Томаса Гоббса (1588-1679 РР.) і Джона Локка (1632-1704 рр.), сучасників і ідеологів перетворень, що настали внаслідок Англійської буржуазної революції. Головне місце в спадщині цих філософів займає проблема державного устрою. Гоббс в трактаті "Левіафан" розробив теорію суспільного договору,згідно з якою держава виникає з договору людей між собою про обмеження деяких своїх свобод в обмін на права. Він стверджував, що природа людини спочатку зла, оскільки рушійною силою дій людини є особиста вигода і егоїзм, пристрасті, потреби, афекти. Тому без суспільного договору люди не здатні до мирного співіснування в силу своєї природної ворожнечі один до одного « "боротьби всіх проти всіх", в якій не може бути переможця і яка унеможливлює нормальне спільне життя людей і економічний прогрес.
Жангир-Керей-ханХан Букеевской Орды
(1823−1845),
генерал-майор русской армии (1840)1823 — 1845Предшественник:Шигай-ханПреемник:Сахиб-Керей-хан Вероисповедание:ИсламРождение:1801Смерть:11 августа 1845Отец:Бокей-ханСупруга:1) Юзум
Объяснение:
Чингизид Жангир - хан правил Казахским ханством с 1643 по 1652 годы. Правитель Букеевской орды был образованным человеком и знал несколько иностранных языков, в том числе и русский. Свою политику правления Жангир - хан выстроил по принципу самодержавной российской власти. Честолюбивый правитель, обладающий высоким уровнем образования предпринял совершенно новые методы усиления своей власти:
1. Образование централизованного государства с самодержавной властью хана.
2. Продажа общественных земель. Все земельные сделки узаконивались особыми актами.
3. Безвозмездная раздача земель военноначальникам и приближенным лицам.
Желание хана привести свое государство к феодализму завершилась полным крахом. Больше половины населения орды стало безземельными и было вынуждено брать земельные наделы у богатых беев. Обедневшему казахскому народу запрещалось заселять побережье рек Волги, Урала, а также переселяться на побережье Каспийского моря. Российская империя усилила свое политическое влияние на территории Казахского ханства и постепенно колонизировало казахские земли.
натуральное хозяйство – это такой способ организации хозяйственной деятельности, при котором производство направлено непосредственно на удовлетворение собственных потребностей производителя, т.е. имеет место внутрихозяйственное потребление.
товарное хозяйство– это такая форма организации общественного производства, при которой отношения между людьми проявляются через куплю-продажу продуктов их труда на рынке.