Духовне життя та міфологія єгиптян. Амулети. Боги. Священні тварини. Заупокійний культ. Ставлення до людини. Розеттський камінь- повернення зникнувшого світу
Єгипет - країна з древньою, дивною культурою, повної таємниць і загадок багато з яких ще не розгадані. Її історія нараховує кілька тисяч років. Історики затверджують, що Єгипетська цивілізація не мала ні «дитинства», ні «юності». Одна з гіпотез про походження Єгипетської цивілізації затверджує, що в джерел Єгипетської цивілізації стояли якісь таємничі переселенці, інша гіпотеза говорить, що засновниками були нащадки атлантів.
Хто вони були насправді ми можемо лише догадуватися, читаючи деякі збережені древні тексти. Однак уявити собі їхній побут, відносини, духовне життя можна. Для цього досить зануритися у світ Єгипетських міфів та стародавніх знахідок.
Духовне життя та міфологія єгиптян
Kemet – так називали свою країну древні єгиптяни. Історія Єгипту невіддільна від його міфології і релігії, віра в богів займала основне місце в житті єгиптянина. Залишки релігійних представлень, символіки, магії лягли в основу таких світових релігій як християнство, іслам, іудаїзм, а так само різних сект.
Релігія Єгипту – явище дуже різноманітне, у ній сполучиться фетишизм і тотемізм, політеїзм і монотеїзм, теологія і космогонія, культ, надзвичайно різноманітні і суперечливі міфи, не менш різноманітні і суперечливі представлення про загробне життя.
За більш ніж три тисячолітні історії Єгипту, його релігія перетерплювала різні зміни, боги окремих номов ставали головними богами держави, змінювали імена або зливалися з іншими богами, але основна концепція залишалася незмінної. Віра в загробне життя, суд над діяннями зробленими при житті, необхідність піклується про схоронність тіла померлої людини, обожнювання фараона і т.п. зберігалася до появи християнства.
Основні періоди (епохи) в історії Стародавнього Китаю традиційно носять назви династій і царств:
Шан (або Їнь) — XVI — XI ст. до н. е.
Чжоу і Чжаньґо — XI — III ст. до н. е.
Цінь — 221 — 207 рр. до н. е.
Хань — 206 р. до н. е. — 220 р. н. е.
Найдавніші згадки про Китай відносяться до часів правителя Фу Сі, який жив за 30-40 століть до початку нашої ери. Вважається, що боги надихнули його на написання священної книги Стародавнього Китаю «Їцзін», з якої пішла теорія про те, що фізичний Всесвіт виник і розвивається завдяки чергуванню інь і ян.
Археологія не надає відомостей про правителів Китаю, які передували династії Шан (1766—1122 р. до н. е.). Правителі Шан були скинуті династією Чжоу. Столиця Чжоу розташовувалася поблизу сучасного Сіаню, а пізніше, приблизно 750 р. до н. е., через атаки варварів, володарі були змушені перенести її на місце поруч з нинішнім Лояном. У ранній період правління династії влада була зосереджена в руках хана Чжоу, але пізніше місцеві правителі утворили майже незалежні держави.
З 770 р. до н. е. ці правителі вели між собою запеклі війни, і весь період з 476 до 221 р. до н. е. одержав назву «період Воюючих країн». У той же час Китай потерпав від нападів варварів з півночі і північного сходу. Для захисту столиць та державних територій будувалися величезні мури: північна частина кордонних мурів була пізніше об'єднана у Великий китайський мур.
Как ты и просил(а) информация о Германии