Іван Сірко є однією з найбільш легендарних і улюблених історичних постатей козацької епохи, чи не найяскравішою особистістю по смерті Богдана Хмельницького. Про це, зокрема, свідчить велика кількість переказів, історичних дум і пісень, що виникали вже за життя отамана і збереглися дотепер – зокрема, сюжет про лист запорожців до турецького султана, ініціатором написання якого нібито був Іван Сірко, про праву руку отамана, яка несла перемогу вже після його смерті тим, хто володів нею, і загалом про те, що Іван Сірко був найзнаменитішим і наймогутнішим козаком-характерником.
На жаль, про його життя і діяльність, так само як про багатьох інших видатних українців 16 – 17 ст., нам відомо мало. Вважається, що народився він між 1605 і 1610 роками. Місцем народження Івана Сірка до недавніх пір вважалася слобода Мерефа на Харківщині. Однак більш прийнятною видається сучасна версія про його народження на Вінничині [до речі, за однією з версій саме вихідці з Мурафи (тепер Шаргородського району Вінницької області) й заснували слободу на Харківщині]. Дослідники також схильні вважати, що Іван Сірко народився у дрібній православній шляхетській, а не козацькій сім’ї. Є згадки під 1646 р., що він як старшина загону запорожців, найнятого урядом французького короля Людовіка XIV, брав участь у здобутті фортеці Дюнкерк на півночі Франції. Учасник Національно-визвольної війни українського народу середини 17 ст. під проводом Богдана Хмельницького. У 1658–1660 рр. – полковник вінницький (кальницький). За гетьманування Івана Виговського діяльність Івана Сірка, на жаль, більше перешкоджала утвердженню незалежної Української держави. Тоді він перейшов на бік гетьмана Юрія Хмельницького, але після укладення 1660 р. Слободищенського трактату виступив проти нього. Після цього з’явився на Запорозькій Січі, 1663 р. став кошовим отаманом, до кінця життя не раз обирався на цю посаду (за різними підрахунками від 8 до 20 разів). Очолював боротьбу проти Кримського ханату й Туреччини, організував кілька успішних походів.
Причины войны
— Обострение Восточного Вопроса
— Противоречия между Россией, Турцией и европейскими государствами из-за режима проливов;
со стороны России национально-освободительным движением балканских народов в борьбе против Османской империи;
— Политика Англии и Франции, направленная на ослабление влияния России на Балканах и Ближнем Востоке.
Повод к войне
Религиозный спор католической (Франция) и православной (Россия) церквей об их правах на святые места в Палестине, входившей в состав Османской империи. Турецкий султан, опираясь на поддержку Англии и Франции, отказал России гарантировать ее права. В ответ на это Николай I в июне 1853 г. ввел войска в Дунайские княжества — Молдавию и Валахию
роблемы, связанные с ролью народных масс и личности в входят в предмет социальной философии.перед философами, пытавшимися понять, осмыслить процесс всемирной или отдельных стран и народов, вставал вопрос: что является движущей силой , что вызывает и обусловливает ход и исход событий, подъём или упадок в жизни народов, войны, восстания, революции и другие народные движения? во главе всех сколько-нибудь значительных событий стоят те или иные деятели. это люди с разными характерами: с огромной волей и целеустремлённостью или безвольные;