Китай находится в Восточной Азии. В первом тысячелетии до н. э. китайцы расселились но всей Великой Китайской равнине между реками Хуанхэ и Янцзы. На этой обширной территории возникло несколько государств, правители которых часто враждовали друг с другом. Но жители всех этих государств считали себя одним народом, потому что имели сходные языки и письменность, верования и обычаи. Об этих обычаях часто рассказывал мудрец Конфуций, которого очень почитали китайцы.Конфуций говорил, что нужно соблюдать те порядки, которые установлены с давних времён.В семье младшие братья должны оказывать знаки уважения старшим, дети — родителям. А старшим следует относиться к младшим с отеческим вниманием и заботой.
Покойных родителей и более отдалённых предков китайцы почитали как могучих и добрых покровителей. В их честь совершались жертвоприношения. Лучшей похвалой было сравнение человека с каким-нибудь древним героем. Китайцы очень любили рассказы о старине и бережно хранили их в памяти.Как и другие народы, они верили в сверхъестественных существ: в богов, духов, чудовищ, крылатых змеев — драконов. Но самым высшим существом для них было Небо. Они считали Небо предком правителя, поэтому царя в Китае называли Сыном Неба, а подчинённую ему страну — Поднебесной.Своим ученикам Конфуций излагал содержание старинных книг, чтобы они приобщились к мудрости древних. Среди этих книг были предания, изречения, песни.А сами книги выглядели совсем не так, как наши. Во времена Конфуция писали на узеньких дощечках из расщеплённого бамбука. Тонкую кисточку или палочку обмакивали в чёрную тушь и наносили иероглифы сверху вниз. Если делали ошибку, то написанное соскабливали ножом. Потом в дощечках делали отверстия и продевали бечёвку. Связка бамбука и была древнекитайской книгой.
Учёный-китаец должен был запомнить тысячи иероглифов, обозначавших отдельные слова. Так же как в египетской письменности, в китайской иероглифы произошли из рисунков, и иногда в их форме ещё можно угадать первоначальное изображение.
Из высказываний Конфуция
Ничтожный человек стремится к выгоде, а благородный — к справедливости.
Благородный человек лишён тревоги и боязни. Ведь коли не найдёшь внутри себя изъяна, о чём тревожиться, чего бояться.
Поему «Енеїда» І. Котляревський почав писати близько 1794 р. Він не думав її видавати, тільки давав читати й переписувати своїм знайомим. Твір швидко розійшовся у багатьох переписаних примірниках. Один з них потрапив до конотопського шляхтича Максима Парпури, який своїм коштом надрукував «Енеїду» (перші три частини) у 1798 р. в Петербурзі. У 1808 р. побачило світ друге видання «Енеїди», знову без дозволу автора. 1809 р. І. Котляревський закінчив четверту частину поеми і видав її разом з попередніми, виправлену і доповнену. П’яту і шосту частини він писав понад 20 років.
Пробудженню історичної пам’яті українців сприяли публікації збірок фольклору. У 1819 р. Микола Цертелєв опублікував у Петербурзі збірку «Спроба зібрання старовинних малоросійських пісень», що складалася із 10 текстів. Ця праця започаткувала розвиток української фольклористики. Становлення наукової фольклористики пов’язують з ім’ям ученог^#нциклопедиста, першого ректора Київського університету Михайла Максимовича. Він був укладачем трьох збірок народних пісень: «Малоросійські пісні» (1827), «Українські народні пісні» (1834), «Збірник українських пісень» (1849). Першу збірку видано в Москві. У ній опубліковано 127 пісень історичного, побутового та обрядового характеру з коментарями упорядника. Про враження, яке справляла збірка М. Максимовича на українську молодь, свідчить такий факт: Яків Головацький, якому пощастило знайти рідкісну в підавстрійській Україні книжку, власноруч переписав її від першої до останньої сторінки.
Пробудженню національної самосвідомості, поверненню забутих імен та героїчних сторінок минулого посприяла чотиритомна праця Дмитра Бантиша-Каменського «Історія Малої Росії», що побачила світ 1822 р. в Москві. Вона фактично є першою масштабною узагальнювальною працею з історії України від найдавніших часів до кінця 18 ст. «Історія Малої Росії» написана на широкій джерельній базі з використанням не опублікованих раніше архівних матеріалів.
У 1818 р. вийшла перша граматика живої української мови «Граматика малоросійського наріччя», яку підготував Олексій Павловський. Це був перший стислий опис фонетичних і морфологічних особливостей української мови у порівнянні з російською. До граматики було додано невеликий словник української мови.
Объяснение:Читай уважно!
Гитлер, ставя цели, всегда их добивался, но если и не добивался вдруг, то делал всё чтоб люди окружавшие его думали что он всё может. Он был очень гордым человеком, но при войне ни разу не вышел на поле боя, зато всем твердил что он победитель, хотя побежала только его армия, а не он.