Постараюсь, но не обещаю полнейшего погружения, а так же проверьте сразу и на пунктуацию, ибо я не обещаю с ней ничего.
Семья моя, царствие им небесное, скончалась ещё при Батюшке Иване незнамо, как прозванным Грозным. А ведь я в видел его собственными глазами! Призван был во время войны, город крупный осаждал, даже самого царя-батюшку, своими, вот этими вот глазами видел! А потом взяли мы этот большой город, да и поотпровляли нас потом обратно по домам в свои семьи. Вот только мои то, того, померли! А я вот остался, копчу, эту землю. А о чём я там говорил? А, ну, да точно! Ты главное подливай, подливай!
Так вот я хотел тебе рассказать о том, как я дом отстраивал свой, а там сто-о-олько работы было, что прям, Во! А? Ты хочешь про другое услышать? Ну про это-то... Да, проходил через нашу деревушку мужик с войсками, как он тамо говорил то? А-а-а, всё вспомнил! Так вота: -Я ваш настоящий король! - А этот, как его тамо... А! Борис! - Борис ваш ложный король и лишь я, как самый настоящий сын Ивана, должен принять куй-то шапку... - Ты сам то не знаешь, про чё это говорил мужик этот? А то к нему подходил наш староста, но потом он сказал - " Не нам этим заниматься, нам дальше огороды да грядки полоть." - Сгинул? Ну значится туда ему и дорога! Ещё чё вспомнил! К нам же потом ещё какие-то мужики на конях и с перьями гусиными приходили! А говорили-то на каком-то странном языке! Мы ещё чё-то пытались понять, но когда они Ваську порезали, так и мы перестали смеяться над ними. Похватали все мужики, у кого что было, кто топор, кто вилы, а кто и ножи кухонные! Ты представь, а! Во Сашка, то дал! С коротким ножикам на мужика с конём! Вот мы потом всей деревней хохотали! Ну, а потом зарезали их! Ну, а чё? Они Ваську порезали, вот мы и пошли за него бить! А вообще ты чего это? Наливай ещё! Кой язык заплетается!? Мой? Да быть того не может! Я ж самого...
Своє "Повчання дітям” князь Володимир написав у досить поважному віці, однак адресував його не лише дітям, а й усім нащадкам князівсько-боярського стану, про що пише він сам: «Діти мої або хто інший, слухаючи мою грамотицю, не посмійтеся з неї, а прийміть її до свого серця, і не лінуйтеся, а щиро трудіться».
Володимир Мономах вважав, що виховувати дітей слід на позитивних прикладах батьків, дідів. Одним із основних засобів виховання князь вважав освіту: «Що вмієте, того не забувайте, а чого не вмієте, того навчайтесь, — як батько мій, дома сидячи, знав п'ять мов, через те й честь йому була в інших країнах..». Повчання Володимира Мономаха – визначна пам’ятка педагогічної літератури. Великий князь радить своїм дітям любити Батьківщину, захищати її від ворогів, бути хоробрим, трудитися, бути гуманними, чуйним до людей, поважати старших, жаліти дітей, сиріт, поважати жінок: “Перш за все не забувайте убогих, а яко можете, по силі годуйте їх і подавайте сиротам. І вдову захистіть, не дайте сильним губити людину. Хто б не був, правий чи винний перед вами, не вбивайте і не веліть убивати його; якщо і завинив хто в смерті, не губіть християнської душі.Торкаючись питань морального виховання дітей, князь Володимир у “Повчанні” багато уваги приділяє нормам і правилам поведінки людини. Він дійшов висновку, що особиста поведінка дорослих в межах цих норм є критерієм вихованості… У свою чергу етикет, манера, тон поведінки перебувають у прямій залежності від моральних вправ. «…Куди б не прийшли і де б не зупинилися, напійте і нагодуйте нужденного. Найбільше шануйте гостя, звідки 6 він до вас не прийшов: простий чи знатний, чи посол; якщо не можете пошанувати його дарунком, то пригостіть його їжею і питвом, бо він, мандруючи далі, прославить вас у всіх землях доброю чи злою людиною.
- переход от аграрной экономики к промышленной, т. е. индустриализация;
- развитие науки и образования, новые изобретения (паровые машины и т. д.).