Античні держави Північного Причорномор'я: історія держав Північного Причорномор'я; державно-політичний устрій міст-держав; Ніконій; Тіра; Борисфеніда; Ольвія; Херсонес Таврійський. Населення і торгівля античних міст-держав
Античні держави північного Причорномор'я
Освоєння грецькими переселенцями узбережжя Північного Причорномор'я відбувалося поступово, в цілому в напрямі із заходу на схід.
6 ст. до н. е. взагалі було часом заснування більшості північно-причорноморських держав. Кожне з них мала власну історію, але оскільки всі вони тісно взаємодіяли з античним світом, а також із варварським оточенням, в їхньому розвитку простежується багато спільного. Майже тисячолітня історія цих держав поділяється на два великі періоди і кілька етапів.
Перший період тривав від другої половини 7 і приблизно до середини 1 ст. до н. е.
Він характеризувався тісними культурними та економічними зв¢язками як із материковою Грецією, так і з навколишніми племенами, що зумовлювалося відносною стабільністю загальноісторичного розвитку. В матеріальному і духовному житті колоністів домінували еллінські традиції. Саме в цей час створюється Боспорське царство.
На архаїчному етапі першого періоду (друга половина 7 - початок 5 ст. до н. е) на Півдні нинішньої України відбувається становлення держав, розпочинаються їхні активні контакти з грецькими містами Східного Причорномор'я, зокрема Іонії. Типовою є землянкова житлова забудова більшості північно-причорноморських полісів, хоча вже у 6 ст. до н. е. у найбільших з них будуються храми формуються комплекси агори (площа, навколо якої розміщувалися адміністративні, громадські будівлі, крамниці, культові майдани, вівтарі). Зароджуються ремесла, промисли, розвивається торгівля, виникає монетна справа. В чей час започатковуються в цілому мирні контакти грецьких переселенців із навколишніми племенами кочовиків.
На другому – класичному етапі першого періоду (початок 5 - друга третина 4 ст. до н. е.) розпочинається поступовий розквіт держав. В цей час значно поширюються контакти з кочівниками та племенами Лісостепу. Особливо тісні зв'язки з варварським населенням мав Боспор.
Наприкінці другої третини 6 ст. в розвитку античних північно-причорноморських держав ігається недовгочасна криза. Відтоді починається останній етап еллінського періоду – елліністичний, який спочатку позначається максимальним економічним розвитком, піднесенням сільського господарства, ремесел, торгівлі, культури в цілому.
Проте вже з другої половини 3 ст. до н. е. поступово назріває криза. Агресія скіфів у Західному Криму, пересування варварських племен у Нижньому Побужжі та Подніпров'ї призводить до занепаду сільської округи античних міст.
Другий великий період історії античних держав Північного Причорномор'я – римський (середина 1 ст. до н. е. - 70 роки 4 ст. н. е.) –характеризується передусім входженням Тіри, Ольвії, Херсонеса, до складу римської провінції – Нижньої Мезії. Цей період позначався нестабільністю воєнно-політичної ситуації, певною варваризацією населення, натуралізацією господарства, частковою переорієнтацією культурно-економічних зв'язків. Держави Північного Причорномор'я стали для римської імперії своєрідним бар'єром перед натиском кочових племен на її східні кордони, що проходили по Дунаю ігається деяке економічне піднесення Тіри, Херсонеса, Боспору, їхня культура потроху нормалізується.
У другому періоді заснування античних північно-причорноморських міст і їхніх округ можна виділити три основні етапи.
Перший розпочинається в середині 1 ст. до н. е., коли політика цих міст поступово переорієнтовувалася на Рим.
Другий етап охоплює час від середини 2 по середину 3 ст. до н. е., коли в Тірі, Ольвії, Херсонесі, Хараксі розміщуються постійні загони римських військ, а самі ці міста підпорядковуються Нижній Мезії. В певній політичній залежності від Риму перебуває й Боспор. В умовах відносної воєнно-політичної стабільності економіка північно-причорноморських держав досягає найвищого розвитку.
Третій - останній етап - розпочинається з 2 половини 3ст. н. е., коли з метою захисту кордонів римської імперії від готів, гарнізони римських військ були виведені з Північного Причорномор'я в Подунав'я. Навали кочовиків, зокрема готів, фактично знищили сільські округи. Майже всі античні держави остаточно припинили своє існування в 70-х роках 4 ст. під ударами гунів. Вижили тільки Херсонес і Пантікапей, які згодом увійшли до складу Візантійської імперії.
Шока́н Уалиха́нов (каз. Шоқан Шыңғысұлы Уәлихан, настоящее имя — Мухамме́д-Хана́фия (каз. Мұхаммедқанафия); ноябрь 1835, орда-зимовка Кунтимес (Кусмурын), Аманкарагайский внешний округ, Казахстан (ныне аул Кунтимес, Сарыкольский район, Костанайская область, Казахстан) — 10 апреля 1865, урочище Кочен-Тоган, Кербулакский район, Алматинская область, Казахстан) — первый казахский учёный, историк, этнограф, фольклорист, путешественник, просветитель и востоковед.. Служил в Военно-учёном комитете Генерального штаба Военного министерства, Азиатском департаменте Министерства иностранных дел Российской империи.Исследования Валиханова печатались в трудах Императорского Русского географического общества, в Лондоне (1865 год). Первое издание сочинений Ш.Валиханова осуществлено в 1904 году отдельной книгой, двадцать девятым томом Русского географического общества по отделению этнографии. В 1961—1972 гг. и повторно в 1984—1985 гг. Академией наук Казахстана осуществлены пятитомные издания собрания сочинений Шокана Валиханова.
Шокан уалиханов офицер русской армии ученый историк фольклорист он похож на блестящем Метеор потому что Метеора сгорает и гаснут aimi шокан уалиханов до сих пор звучит в наших устах шокан уалиханов добился много всего. Он сделал много открытий для русского народа и также для казахского народа. Он хотел быть великим пытался этого добиться и он им сталяснение.
.Промышленная революция 18-19 вв.
Промы́шленная револю́ция (промы́шленный переворо́т, Вели́кая индустриа́льная револю́ция) — это переход от ручного труда к машинному, от мануфактуры к фабрике. Переход от преимущественно аграрной экономики к индустриальному производству, в результате которого происходит трансформация аграрного общества в индустриальное. Промышленный переворот происходил в разных странах не одновременно, но в целом можно считать, что период, когда происходили эти изменения начинался от второй половины XVIII века и продолжался в течение XIX века. Характерной чертой промышленной революции явился стремительный рост производительных сил на базе крупной машинной индустрии и утверждение капитализма в качестве господствующей мировой системы хозяйства.
Термин «промышленная революция» был введен в научный оборот выдающимся французским экономистом Жеромом Бланки.
Промышленная революция связана не просто с началом массового применения машин, но и с изменением всей структуры общества. Она сопровождалась резким повышением производительности труда, быстрой урбанизацией, началом быстрого экономического роста (до этого экономический рост, как правило, был заметен лишь в масштабах столетий), исторически быстрым увеличением жизненного уровня населения. Промышленная революция позволила на протяжении жизни всего лишь 3-5 поколений перейти от аграрного общества (где большинство населения вело натуральное хозяйство) к индустриальному.