Хрестові походи – це дуже велика тема і по ній написано не один десяток книг та іншої наукової літератури. У цій же статті ви дізнаєтеся про хрестові походи коротко – тільки самі ключові факти. І почати, мабуть, необхідно з визначення поняття.
Хрестові походи – ряд військово-релігійних походів монархій християнської Західної Європи проти ісламського Близького Сходу і язичницьких слов’ян (литовці). Їх хронологічні рамки: XI – XV ст.
Хрестові походи можна розглядати у вузькому і широкому сенсі. Під першим ми маємо на увазі походи з 1096 по 1291 рр. в Святу Землю з метою звільнення Єрусалиму від невірних. А в широкому сенсі сюди ще можна додати війну тевтонського ордена з язичницькими державами Прибалтики.
Причини хрестових походів у Святу Землю
Економічні проблеми Європи. Папа Урбан повідомив, що Європа вже не може прогодувати саму себе і всіх людей, що живуть тут. І саме тому він вважав за необхідне захопити багаті землі мусульман на Сході;
Релігійний фактор. Папа вважав неприйнятним той факт, що християнські святині (Гроб Господень) знаходяться в руках невірних – тобто, мусульман;
Світогляд людей того часу. Люди масово кинулися в хрестові походи перш за все тому, що за до цього вони спокутують всі свої гріхи і потраплять після своєї смерті в Рай;
Жадібність католицької церкви. Папство бажало не тільки збагатити Європу ресурсами, але перш за все воно хотіло наповнити свої гаманці новою землею та іншими багатствами.
Причини походів в країни Прибалтики
Знищення язичників. Населення країн Прибалтики, особливо Литва – були язичницькими, чого не дозволяла католицька церква і їх необхідно було звернути в віру християнську або ж знищити невірних.
Також причинами можна вважати ту ж жадібність католицького папства і бажання отримати більше число послушників, більше земель, про що ми говорили вище.
Хід хрестових походів
На територію Близького Сходу хрестоносцями було здійснено вісім хрестових походів.
Перший хрестовий похід в Святу землю почався в 1096 і тривав до 1099 року зібрав кілька десятків тисяч хрестоносців. В ході першого походу, хрестоносцями були створені кілька християнських держав на Близькому Сході: Графство Едесса і Тріполі, Єрусалимське королівство, князівство Антіохія. Другий хрестовий похід почався в 1147 і тривав до 1149 року. Цей хрестовий похід завершився для християн нічим. В час цього походу, хрестоносці «створили» собі самого сильного ворога християнства і захисника ісламу – Саладина. Після походу християни втратили Єрусалим. Третій хрестовий похід: почався в 1189 році, кінець -1192 рік; відомий тим, що в ньому брав участь англійський монарх Річард Левове Серце. Йому вдалося захопити Акру, Кіпр, нанести кілька поразок Саладіну, але він так і не зміг повернути Єрусалим. Четвертий хрестовий похід: почався в 1202 році і завершився в 1204. В ході походу був захоплений Константинополь. На території Візантії хрестоносці також заснували чотири держави: Князівство Ахейське, Латинську імперію, Герцогство Афінське і Королівство Фессалоніки. П’ятий хрестовий похід стартував в 1217 році, а закінчився в 1221. Він закінчився повною поразкою для хрестоносців і ті були змушені покинути Єгипет, який вони так бажали захопити. Шостий хрестовий похід: початок – 1228 рік, кінець – 1229 рік. Хрестоносцям вдалося повернути Єрусалим, але між ними почалися сильні розбрати через що багато християн стали залишати Святу Землю. Сьомий хрестовий похід почався в 1248 році і закінчився повною поразкою для хрестоносців в 1254. Восьмий хрестовий похід: початок – 1270 рік, кінець – 1272. Положення християн на Сході стали критичними, його погіршували внутрішні чвари, а також вторгнення монголів. В результаті хрестові походи закінчилися поразкою.
Наслідки хрестових походів на Схід
Після хрестових походів почався занепад феодального суспільства в Європі, тобто почався розпад феодальних підвалин;
Змінився світогляд європейців, які раніше вважали, що народи Сходу – варвари. Однак досвід показав, що вони володіли багатою, розвиненою культурою, риси якої вони перейняли і собі. Арабська культура почала активно поширюватися в Європі після походів;
Хрестові походи були серйозним ударом по економічному стану Європи, проте відкриття нових торгових шляхів поповнило казну;
Хрестові походи призвели до поступового і вже неминучого занепаду Візантійської імперії. Після того як її розграбували, вона вже не могла оговтатися від удару, через два століття її захопили мусульмани;
Італія стала головною торговою силою на Середземному морі, цьому також сприяло падіння Візантії;
Обидві сторони: християнський і мусульманський світ втратили багато, в тому числі людські втрати. Причому люди гинули не тільки від війни, але і від хвороб, в тому числі чуми.
ПирамИда ХеОпса (Хуфу), Великая пирамида Гизы — крупнейшая из египетских пирамид, единственное из «Семи чудес света», сохранившееся до наших дней. Пирамида Хеопса входит в комплекс самых крупных египетских пирамид, расположенных на плато Гиза. Это — пирамиды Хеопса (Хуфу), Хефрена (Хафра) и Микерина (Менкаура). Архитектором Великой пирамиды считается Хемион, визирь и племянник Хеопса. Он также носил титул «Управляющий всеми стройками фараона». Более трёх тысяч лет (до постройки кафедрального собора в Линкольне, Англия, около 1300 года) пирамида являлась самой высокой постройкой на Земле.
Официальным государственным языком империи был латинский. В первые века нашей эры он широко распространяется за пределами Италии в западных провинциях не только как язык администрации и армии, но и как разговорный язык образованных представителей местных городских элит, а в некоторых прибрежных областях также и значительной части рядового населения.
Ко времени падения Западной Римской империи на всей ее территории латынь в значительной мере вытеснила местные разговорные языки. Большинство жителей римского Запада считали ее родным языком, а себя самих римлянами. Собственно римская аристократия, а также значительная часть аристократии западных провинций была двуязычной, свободно объясняясь и на латинском, и на греческом языках. Многие римские аристократы владели греческим языком едва ли не лучше, чем родным латинским и имели обыкновение называть их двумя своими родными языками. Император Тиберий, выступая в сенате, всегда говорил по-латыни, но, уходя, бормотал сквозь зубы ругательства по адресу омерзительно угодливых сенаторов на своем любимом греческом.
В восточных грекоязычных провинциях Римской империи латинский язык не получил сколько-нибудь значительного распространения. Он был языком римской армии и римского права. Греческий же был не только самым распространенным разговорным языком, но и вторым государственным, которым римские администраторы на Востоке пользовались значительно чаще, чем первым.
Греческий язык имел на римском Востоке такое же привилегированное положение, как латинский на Западе. В городах, а во многих районах и в деревнях он вытеснял местные разговорные языки. В Малой Азии сельское население говорило на греческом, в Сирии и Палестине на греческом и арамейском (или на греческом и арабском) , в Египте на греческом и египетском.
Греческие аристократы и писатели были уверены в своем культурном превосходстве над всеми остальными народами. Лишь для римлян некоторые из них делали исключение, называя их младшими братьями греков, а латынь испорченным вариантом греческого языка. Кое-кто из греческих философов считал, что даже боги говорят между собой по-гречески. Ни латинского, ни каких-либо других иностранных языков образованные греки, как правило, не знали и не испытывали из-за этого никаких трудностей, куда бы их ни забросила судьба. С людьми своего круга они могли объясниться по-гречески в любом крупном городе Римской державы.
Ситуация кардинально меняется в эпоху Поздней империи. На римском Западе зона распространения греческого языка резко сужается. Кроме жителей старинных греческих колоний, по-гречески теперь могут объясняться только люди, принадлежащие к узкому слою высшей римской знати. Некоторые римские писатели начинают утверждать в это время, что латинский язык во всех отношениях богаче и выше греческого. Отдельные писатели греческого происхождения даже стали писать свои сочинения по-латыни.
Хрестові походи – ряд військово-релігійних походів монархій християнської Західної Європи проти ісламського Близького Сходу і язичницьких слов’ян (литовці). Їх хронологічні рамки: XI – XV ст.
Хрестові походи можна розглядати у вузькому і широкому сенсі. Під першим ми маємо на увазі походи з 1096 по 1291 рр. в Святу Землю з метою звільнення Єрусалиму від невірних. А в широкому сенсі сюди ще можна додати війну тевтонського ордена з язичницькими державами Прибалтики.
Причини хрестових походів у Святу Землю
Економічні проблеми Європи. Папа Урбан повідомив, що Європа вже не може прогодувати саму себе і всіх людей, що живуть тут. І саме тому він вважав за необхідне захопити багаті землі мусульман на Сході;
Релігійний фактор. Папа вважав неприйнятним той факт, що християнські святині (Гроб Господень) знаходяться в руках невірних – тобто, мусульман;
Світогляд людей того часу. Люди масово кинулися в хрестові походи перш за все тому, що за до цього вони спокутують всі свої гріхи і потраплять після своєї смерті в Рай;
Жадібність католицької церкви. Папство бажало не тільки збагатити Європу ресурсами, але перш за все воно хотіло наповнити свої гаманці новою землею та іншими багатствами.
Причини походів в країни Прибалтики
Знищення язичників. Населення країн Прибалтики, особливо Литва – були язичницькими, чого не дозволяла католицька церква і їх необхідно було звернути в віру християнську або ж знищити невірних.
Також причинами можна вважати ту ж жадібність католицького папства і бажання отримати більше число послушників, більше земель, про що ми говорили вище.
Хід хрестових походів
На територію Близького Сходу хрестоносцями було здійснено вісім хрестових походів.
Перший хрестовий похід в Святу землю почався в 1096 і тривав до 1099 року зібрав кілька десятків тисяч хрестоносців. В ході першого походу, хрестоносцями були створені кілька християнських держав на Близькому Сході: Графство Едесса і Тріполі, Єрусалимське королівство, князівство Антіохія.
Другий хрестовий похід почався в 1147 і тривав до 1149 року. Цей хрестовий похід завершився для християн нічим. В час цього походу, хрестоносці «створили» собі самого сильного ворога християнства і захисника ісламу – Саладина. Після походу християни втратили Єрусалим.
Третій хрестовий похід: почався в 1189 році, кінець -1192 рік; відомий тим, що в ньому брав участь англійський монарх Річард Левове Серце. Йому вдалося захопити Акру, Кіпр, нанести кілька поразок Саладіну, але він так і не зміг повернути Єрусалим.
Четвертий хрестовий похід: почався в 1202 році і завершився в 1204. В ході походу був захоплений Константинополь. На території Візантії хрестоносці також заснували чотири держави: Князівство Ахейське, Латинську імперію, Герцогство Афінське і Королівство Фессалоніки.
П’ятий хрестовий похід стартував в 1217 році, а закінчився в 1221. Він закінчився повною поразкою для хрестоносців і ті були змушені покинути Єгипет, який вони так бажали захопити.
Шостий хрестовий похід: початок – 1228 рік, кінець – 1229 рік. Хрестоносцям вдалося повернути Єрусалим, але між ними почалися сильні розбрати через що багато християн стали залишати Святу Землю.
Сьомий хрестовий похід почався в 1248 році і закінчився повною поразкою для хрестоносців в 1254.
Восьмий хрестовий похід: початок – 1270 рік, кінець – 1272. Положення християн на Сході стали критичними, його погіршували внутрішні чвари, а також вторгнення монголів. В результаті хрестові походи закінчилися поразкою.
Наслідки хрестових походів на Схід
Після хрестових походів почався занепад феодального суспільства в Європі, тобто почався розпад феодальних підвалин;
Змінився світогляд європейців, які раніше вважали, що народи Сходу – варвари. Однак досвід показав, що вони володіли багатою, розвиненою культурою, риси якої вони перейняли і собі. Арабська культура почала активно поширюватися в Європі після походів;
Хрестові походи були серйозним ударом по економічному стану Європи, проте відкриття нових торгових шляхів поповнило казну;
Хрестові походи призвели до поступового і вже неминучого занепаду Візантійської імперії. Після того як її розграбували, вона вже не могла оговтатися від удару, через два століття її захопили мусульмани;
Італія стала головною торговою силою на Середземному морі, цьому також сприяло падіння Візантії;
Обидві сторони: християнський і мусульманський світ втратили багато, в тому числі людські втрати. Причому люди гинули не тільки від війни, але і від хвороб, в тому числі чуми.