Особливості українського живопису початку ХХ століття порівняно з країнами Європи полягали в переважному використанні мотивів національної тематики та елементів народного мистецтва. Українські художники намагалися вести власну культурну спадщину, поєднуючи традиції минулого з сучасними художніми течіями.
Особливо важливим для українського мистецтва стала течія національного відродження. Художники керувалися ідеєю відновлення української культури, використовуючи народні звичаї, костюми, вбрання та архітектуру як основу для своїх творів. Відмінністю українського живопису також є повсякденність зображених сюжетів та використання простих кольорів і форм, що відрізняється від багатошарової та деталізованої традиції європейського живопису.
У цілому, український живопис початку ХХ століття мав свої унікальні риси, які не тільки відзначалися в контексті європейського живопису, а й були значущим фактором в формуванні національної ідентичності.
1. Розташування у хронологічній послідовності:
Б) Введення кріпосного права Катериною
Г) Закінчення Північної війни
Д) Підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату
А) Ліквідація козацького устрою на Слобожанщині
В) Батуринська трагедія
6) Перший поділ Польщі
2. Спільне між повстанням Семена Палія та Коліївщиною на Правобережжі полягає в тому, що обидва ці повстання були спрямовані проти соціального та національного гніту.
3. Опис історичних осіб:
А) Іван Скоропадський - гетьман України, відомий як активний противник поляків та турків, відстоював незалежність України.
Б) Кирило Розумовський - гетьман України, провів реформи управління та освіти, зміцнив статус України як незалежної держави.
В) Петро Калнишевський - гетьман України, визначний своїми військовими здобутками та дипломатичними зусиллями.
4) Після 1775 року Запорозька Січ не могла відродитися та остаточно зникла через ряд причин. Одні з них включають втручання Російської імперії у справи Січі, заселення російським населенням території Січі, обмеження автономії та зменшення влади козацьких старшин. Крім того, зміни в політичній ситуації та розвитку військової технології спричинили зміну воєнно-стратегічних реалій, що зробило Січ менш ефективною
в контексті сучасних воєнних потреб.
В III—IV вв. в Восточной Азии к северу от Китая шел процесс великого переселения народов, достигшего в Европе границ Римской империи. Он начался с перемещения южных гуннов (нань сюнну), сяньбийцев, ди, цянов, цзе и других племен, которые с севера постепенно продвигались на Среднекитайскую равнину — колыбель этнической общности древних китайцев.
Племена кочевников были естественными хозяевами степей Внутренней Азии. Хотя номады отличались между собой по этническому признаку и принадлежали к различным языковым группам, всех их объединяла родная степь. Из поколения в поколение ее обитатели настолько при к местным условиям, что их культура, все виды деятельности, сама их жизнь, наконец, так тесно сомкнулись с процессами, происходящими в природе, что они стали в известном смысле как бы неотъемлемой частью освоенного ими ландшафта.