Объяснение:
Народився 20 березня 1639 р. у с. Мазепинці (нині Білоцерківський район Київської області). Належав до родини відомої правобережної української шляхти. Початкову освіту отримав у школі Київського братства, згодом закінчив Києво-Могилянський колегіум та Єзуїтську колегію у Варшаві. Протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції та Голландії, де здобув блискучу європейську освіту, досвід європейського політичного та культурного життя. Знав кілька іноземних мов. Формування національно-політичних переконань І. Мазепи відбувалося під час служби при гетьманах П. Дорошенкові та І. Самойловичеві, які мали програми відродження самостійної й соборної української держави.
І. Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років (8081 днів). Цей період характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури.
На початку XVIII ст., в умовах Північної війни (1700—1721), гетьман І. Мазепа в союзі з польським королем Станіславом Лещинським та шведським королем Карлом ХІІ здійснив спробу реалізувати свій військово-політичний проект, метою якого був вихід з-під протекторату Московської держави і утворення на українських землях незалежної держави.
Помер у ніч з 21 на 22 вересня 1709 р. у с. Варниця поблизу м. Бендери. Похований у монастирі Св. Георгія (Юрія) м. Галац (Румунія).
Вагомий внесок, зроблений Іваном Мазепою у розбудову української козацько-гетьманської держави та її культури полягає у такому:
Москвофіли не визнавали існування українського народу та його мови, пропагували ідею «єдиної російської народності від Карпат до Уралу», виступали за приєднання до Росії. Мали свою політичну організацію, видавничу базу, але значною підтримкою з боку населення не користувалися.
Народовці представляли національний напрямок, який спрямовувався на служіння інтересам українського народу, звідки й дістав свою назву. Головною метою народовців був розвиток української мови і культури, підвищення культурно-освітнього рівня і національної свідомості українського населення. 1868 р. народовці заснували у Львові культурно-освітнє товариство «Просвіта», яке очолив відомий педагог, журналіст, композитор А. Вахнянин. Крім культурно-просвітницької роботи, вона займалася й економічною діяльністю — засновувала кооперативи, крамниці, позичкові каси.
При правлении царей династии Романовых Москва стремительно расширялась, уже при сыне Михаила Романова Алексее в Москве насчитывалось до 200 тысяч жителей, город стал одним из самых крупнейших в Европе.
В 1687 году открылось первое Высшее учебное заведение — Славяно-греколатинская академия. Строилось много церквей, каменных палат, на кремлевских башнях появились шатровые завершения, а четыре башни Кремля в 50-е годы XVII века были украшены имперскими двухглавыми орлами.
На время правления Петра I Москва перестала быть столичным городом. Не любил Петр I Москву, а был увлечен возведением нового современного города на Неве (быть ближе к Европе). И Москва на долгие десятки лет остановилась в развитии.
В 1737 году неприятности продолжались для Москвы, крупнейший пожар, почти уничтожил весь город.
Начался пожар с Волхонки от свечи, поставленной перед иконой, отсюда берет и поговорка "Москва от копеечной свечи сгорела".
В 1742 году изменилась граница города: теперь она стала проходить по Камер-Коллежскому валу, так называемая линия контроля, устроенная за наблюдением и отслеживанием перевозок контрабандных товаров. Москва ведь и тогда вне статусе столицы продолжала быть одним из торговых городов Европы. Все пути сводились в Москве и шли на разные части света.
При императрице Елизавете Петровне наступил период расцвета культуры и науки: в 1755 году открылся первый русский университет, со следующего года стала выходить первая газета "Московские ведомости", с 1760 года — первый московский журнал "Полезное увеселение", открылась университетская типография.
При Екатерине II, затем и Павле I в Москве открывалось много новых зданий, культурных учреждений, дворцов и особняков. После отмены обязательной службы для дворян, многие из них поселились именно в Москве, проводя свои дела, внося вклад в развитие города.
Я не знаю ли это тебе, но надеюсь что "))