возможно эти? в нише с левой стороны находится фигура воина-кочевника, а с правой – военнослужащего современной казахстанской армии. скульптура древнего воина-кочевника отображает героические подвиги и мужество казахских батыров, а его стилистический образ соответствует времени анракайского сражения. в целом эта скульптурная группа составлена исходя из того, что защита государства вековечно является одной из главных и священных ценностей казахской нации. военная тематика прославляет героическую , где гармонично переплетаются военные традиции воинов-кочевников до современной армии. фигура современного военнослужащего – молодого воина – олицетворяет устремленность государства в будущее под надежной защитой. эти фигуры логично вплетены идеологическую концепцию триумфальных арок, которая традиционно воспринимается как сооружение побед и достижений.
Объяснение:
Аль-Фараби — автор комментариев к сочинениям Аристотеля
Абу али ибн сина средневековый персидский учёный, философ и врач, представитель восточного аристотелизма.
аль-Бируни в самом первом сочинении «Хронология, или памятники минувших поколений» (1000 год) аль-Бируни собрал и описал все известные в его время системы календаря, применявшиеся у различных народов мира, и составил хронологическую таблицу всех эпох, начиная от библейских патриархов.
Бабуру удалось создать основу для Империи великих монголов в Индии, которая около 300 лет.
Іва́н Ґо́нта (1705 — 1768) — керівник українського гайдамацького руху, один з ватажків Коліївщини.
Народився в селі Розсішки (нині Христинівського району Черкаської області) в селянській родині. Гонта був чоловіком міцним, вродливим, носив «оселедця», був високий на зріст, мав стрімкий голос. Отримав гарну освіту, вмів вільно розмовляти та грамотно писати польською мовою. Мав гарні манери, був ввічливий з дамами. Був у надзвичайній пошані як серед козаків та селян, так і серед польської шляхти.
Разом із дружиною були ктиторами і церковними старостами в Воздвиженській церкві міста Володарки. Згодом став козаком надвірної міліції графа Потоцького в Умані. В Івана Гонти було п’ятеро дітей (чотири дочки та один син). Дати їх народження невідомі, проте на момент початку Коліївщини вони всі були дорослими (найменшим двом дочкам було близько 16 років).
За вправну службу в 1755 році Івана Гонту призначили сотником та подарували йому два села (Розсішки та Орадівку). Ці села за рік мали б давати 20 тис злотих прибутку. В одному з цих сіл (Розсішках) він збудував велику православну церкву для українських селян.
Граф Потоцький настільки поважав та визнавав таланти Івана Гонти, що видав розпорядження про його пряме підпорядкування собі напряму. За стандартним же порядком Іван Гонта, уманський козацький сотник, мав би підпорядковуватись полковнику Обуху, а уже той – Потоцькому.
На початку весни 1768 року Гонту звинуватили в зв’язку з гайдамаками. Проте, доказів не було знайдено, справу припинили. Іван Гонта разом із ввіреними йому козаками підтвердили свою вірність Потоцькому. В червні 1768 під час гайдамацького повстання на Ґонту була покладена відповідальність за оборону міських укріплень Умані, за якими ховалися мешканці міста і прилеглих поселень. Як тільки дійшла звістка про те, що повстанські загони наближаються до Умані, військо на чолі з полковниками Обухом та Магнушевським, а також сотниками Гонтою та Уласенком, вийшло назустріч повстанцям.
18 червня 1768 року біля села Соколівка два війська зустрілись і Гонта повідомив про перехід на сторону гайдамаків. Своїм козакам дав вибір: або приєднуватись разом з ним до війська Максима Залізняка, або ж безпечно повертатись до Умані. Всі козаки лишились з ним, лишень полковники Обух та Магнушевський повернулись.
народ в риме ликовал и восхвалял своих правителей, возвращающихся из победоносных походов. торжественные моменты потребовалось увековечить в памяти потомков. таким образом, появился особый вид зодчества, популярный в древнем риме – триумфальные врата-арки, призванные подчеркнуть могущество победителей
узнайте больше в статье:
из италии с любовью © #италиядляменя #италия