Класифікація і номенклатура неорганічних сполук
Речовини поділяються на прості і складні. Прості речовини складаються з атомів одного хімічного елементу, а складні – з атомів різних елементів. Складні речовини називаються хімічними сполуками.
Прості речовини поділяються на метали і неметали. До неметалів відносяться речовини, утворені атомами двадцяти двох хімічних елементів: Гідрогену, благородних газів, галогенів, Оксигену, Сульфуру, Селену, Телуру, Нітрогену, Фосфору, Арсену, Карбону, Силіцію, Бору. Усі інші хімічні елементи і їх прості речовини – метали.
Основними класами неорганічних – сполук є оксиди, гідроксиди (основи і кислоти) і солі.
Оксидами називаються складні речовини, що складаються із двох елементів, одним із яких є Оксиген. Майже всі хімічні елементи (за виключенням Гелію, Неону і Аргону) утворюють оксиди.
За хімічними властивостями оксиди поділяються на три групи:
– основні (Na2O, CaO, FeO, Fe2O3), утворюються тільки металами;
– кислотні (CO2, P2O5, SO2, SO3), утворюються неметалами і деякими металами, що проявляють високий ступінь окиснення (Mn2O7, CrO3 );
– амфотерні (ZnO, Al2O3, Cr2O3), які проявляють двоїсті властивості – основні і кислотні, утворюються амфотерними елементами.
Основні, кислотні і амфотерні оксиди називаються солетворними – мають властивість утворювати солі в результаті взаємодії з кислотами або основами.
Є невелика група оксидів, які не проявляють солетворних властивостей: CO, N2O, NO, SiO.
Оксиди можуть бути отримані, в основному, трьома
1. Безпосередня взаємодія простої речовини з киснем:
С + О2 → СО2; 2Са + О2 → 2СаО
2. Розкладання під час нагрівання оксигеновмісних сполук:
СаСО3 → СаО + СО2; 2Сu(NО3)2 → 2СО + 4NО2 + О2;
2Fе(ОН)3 → Fе2О3 + 3Н2О; Н2СО3 → СО2 + Н2О
3. Горіння складних органічних речовин:
СН4 + 2О2 → СО2 + 2Н2О
З точки зору фізичних властивостей оксиди бувають газоподібними (CO2, SO2, SO3, NO ); рідкими (N2O3, N2O4, Cl2O7 ); і твердими (всі основні і амфотерні оксиди, Р2О5 та ін.).
Окрему групу оксигеновмісних сполук елементів складають пероксиди. Їх розглядають як солі пероксиду Гідрогену Н2О2, що проявляє слабкі кислотні властивості. Наприклад: пероксид натрію Nа2О2 (перокси – назва групи –О–О–, структурна формула цього пероксиду Nа–О–О–Nа), ВаО2. Ступінь окиснення Оксигену в пероксидах – -1, валентність –ІІ.
Хи́мия естествознания, наука, изучающая вещества, также их состав и строение, их свойствах, зависящих от состава и строения, их превращениях, ведущих к изменению состава — химических реакциях, а также о законах и закономерностях, которым эти превращения подчиняются. Поскольку все вещества состоят из атомов, которые благодаря химическим связям формировать молекулы, то химия занимается, прежде всего, рассмотрением перечисленных выше задач на атомно-молекулярном уровне, то есть на уровне химических элементов и их соединений. Химия имеет немало связей с физикой и биологией, по сути граница между ними условна, а пограничные области изучаются квантовой химией, химической физикой, физической химией, геохимией, биохимией и другими науками.
1) Находим молярные массы безводного Na₂CO₃ и его кристаллогидрата Na₂CO₃*10Н₂О:
М(Na₂CO₃) = 2*23 + 12 + 3*16 = 106 г/моль
М(Na₂CO₃*10Н₂О) = 106 + 10*18 = 286 г/моль
2) Находим, сколько безводного Na₂CO₃ содержится в 35 г Na₂CO₃*10Н₂О. Составляем пропорцию:
286 г Na₂CO₃*10Н₂О 106 г Na₂CO₃
35 г Na₂CO₃*10Н₂О Х г Na₂CO₃
Х = 35*106/286 = 12,97 г
3) Так как плотность воды равна 1 г/мл, то 465 мл воды имеют массу 465 г. При растворении 35 г технической соды масса полученного раствора равна:
m(p-p) = m(H₂O) + m(Na₂CO₃*10Н₂О) = 465 + 35 = 500 г
4) Массовую долю растворенного вещества определяют по формуле:
ω = m(в-во)/m(р-р) = 12,97/500 = 0,02594
Это массовая доля выражена в долях единицы. Чтобы получить в процентах, нужно это число умножить на 100. Получаем 2,594%
ответ: 2,594%