1.Название
2.Химический знак, относительная атомная масса (Ar)
3.Порядковый номер
4.Номер периода (большой 4-7 или малый 1-3)
5.Номер группы, подгруппа (главная «А» или побочная «Б»)
6.Состав атома: число электронов, число протонов, число нейтронов
Подсказка!
Число электронов = числу протонов = порядковому номеру;
Число нейтронов = атомная масса (Ar из таблицы Менделеева) – число протонов.
7. Вид элемента (s, p, d, f)
Подсказка!
s-элементы: это первые два элемента в 1-7 периодах;
p-элементы: последние шесть элементов1-6 периодов;
d-элементы: это элементы больших периодов (по 10 штук) между s- и p-элементами;
f-элементы: это элементы 6 и 7 периодов – лантаноиды и актиноиды, они вынесены вниз таблицы.
8.Схема строения атома (распределение электронов по энергоуровням), завершённость внешнего уровня.
Подсказка! Внешний уровень завершён у элементов VIII группы главной подгруппы "А" - Ne, Ar, Kr, Xe, Rn.
Подсказка! Для написания схемы нужно знать следующее:
Заряд ядра атома = порядковому номеру атома;
Число энергетических уровней определяют по номеру периода, в котором находится элемент;
У s- и p-элементов на последнем (внешнем) от ядра энергетическом уровне число электронов равно номеру группы, в которой находится элемент.
Например, Na+11)2)8)1=номеру группы;
У d- элементов на последнем уровне число электронов всегда равно 2 (исключения – хром, медь, серебро, золото и некоторые другие на последнем уровне содержат 1 электрон).
Например, Ti+22)2)8)10)2 ; Cr++24)2)8)13)1 – исключение
Максимальное возможное число электронов на уровнях определяют по формуле Nэлектронов = 2n2, где n – номер энергоуровня.
Например, I уровень – 2 электрона, II – 8 электронов, III – 18 электронов, IV– 32 электрона и т.д.
9.Электронная и электронно-графическая формулы строения атома
Подсказка!
Для написания электронной формулы используйте шкалу энергий:
1s<2s<2p<3s<3p<4s<3d<4p<5s<4d<5p<6s<4f<5d<6p<7s…
Помните! На s – орбитали максимум может быть 2 электрона, на p – 6, на d – 10, на f – 14 электронов.
Например, +11Na 1s22s22p63s1; +22Ti 1s22s22p63s23p64s23d2
10.Металл или неметалл
Подсказка!
К неметаллам относятся: 2 s-элемента - водород и гелий и 20 p-элементов – бор, углерод, азот, кислород, фтор, неон, кремний, фосфор, сера, хлор, аргон, мышьяк, селен, бром, криптон, теллур, йод, ксенон, астат и радон.
К металлам относятся: все d- и f-элементы, все s-элементы (исключения водород и гелий), некоторые p-элементы.
11.Высший оксид (только для s, p)
Подсказка!
Общая формула высшего оксида дана под группой химических элементов (R2O, RO и т.д.)
12.Летучее водородное соединение (только для s, p)
Подсказка!
Общая формула летучего водородного соединения дана под группой химических элементов (RH4, RH3 и т.д.) – только для элементов 4 -8 групп.
Прийнято концентрацію (склад) водного розчину виражати в масових
частках або масових відсотках. Наприклад, 10% розчином NaCl називається
такий розчин, в 100 г якого знаходиться 10 г кухонної солі та 90 г води.
Тоді:
2
l
NaCl H O
NaC b m
m m
, (1)
де b - масова частка NaCl у водному розчині солі.
Стан розчину визначається двома термомеханічними параметрами (те-
мпературою і тиском) і його складом, який частіше називається концентраці-
єю.
Як було зазначено раніше, фізична суть процесу випарювання полягає
в перетворенні частини рідини (розчинника) в пару при згущенні розчинів
або в перетворенні всієї рідини в пару, якщо випарюють однокомпонентну
рідину (наприклад, воду). Слід відрізняти випарювання від випаровування.
Випаровування відбувається з поверхні і при будь-якій температурі і тиску,
тоді як випарювання — з усієї маси рідини при температурі, що відповідає
точці кипіння при певному тиску.
З точки зору молекулярно-кінетичної теорії при випарюванні і випаро-
вуванні відбувається видалення частини молекул речовини, що перебувають
у тепловому русі, з простору, який займає рідина. Молекули, які видаляються
з рідини, заповнюють паровий простір і утворюють насичену пару цієї ріди-
ни. Частина цих молекул знову повертається в рідину, а частина випарову-
ється, поповнюючи нестачу у паровому просторі, тобто встановлюється ди-
намічна рівновага, внаслідок чого число молекул над рідиною, а отже і тиск
насиченої пари набуває певної величини при заданій температурі.
Коли температура кипіння змінюється, рівновага порушується, а це
спричиняє відповідні зміни густини і тиску пари. Під час кипіння рідини пара
виділяється не лише з поверхні, а й з парових бульбашок, що утворюються в
самій рідині, і цей процес стає основним, бо утворені бульбашки є центрами
пароутворення