Планетарна модель атома Бора-Резерфорда. У 1911 році, Ернест Резерфорд, виконавши ряд експериментів, прийшов до висновку, що атом являє собою подобу планетної системи, в якій електрони рухаються по орбітах навколо розташованого в центрі атома важкого позитивно зарядженого ядра «модель атома Резерфорда». Однак такий опис атома увійшло в протиріччя з класичною електродинаміки. Справа в тому, що, згідно з класичною електродинаміки, електрон при русі з доцентрові прискоренням повинен випромінювати електромагнітні хвилі, а, отже, втрачати енергію. Розрахунки показували, що час, протягом якого електрон в такому атомі впаде на ядро, абсолютно нікчемною. Для пояснення стабільності атомів Нільса Бора довелося ввести постулати, які зводилися до того, що електрон в атомі, перебуваючи в деяких спеціальних енергетичних станах, не випромінює енергію «модель атома Бора-Резерфорда». Постулати Бора показали, що для опису атома класична механіка непридатна. Подальше вивчення випромінювання атома привело до створення квантової механіки, яка дозволила пояснити переважна більшість фактів.
перманганат калия, кристаллогидратов не образует. Темно-фиолетовые кристаллы, плотность 2,703 г/см3. Растворимость в воде – умеренная (6,36 г/100 г воды при 20° С, 12,5 г/100 г воды при 40° С, 25 г/100 г воды при 65° С), не гидролизуется, медленно разлагается в растворе.
Сильный окислитель в растворе и при спекании. Реагирует с типичными восстановителями (этанолом, водородом и др.). Концентрированные растворы перманганата калия окрашены в интенсивно-фиолетовый цвет, а разбавленные – в розовый.
Перманганаты – соли не выделенной в свободном состоянии марганцовой кислоты HMnO4, существующей только в водных растворах. Перманганаты известны для щелочных и щелочноземельных металлов, аммония, серебра и алюминия. Все они образуют фиолетово-черные кристаллы, растворимые в воде. Наиболее растворим среди них перманганат бария Ba(MnO4)2, а наименее растворим перманганат цезия CsMnO4.
Al2O3+3H2S=Al2S3+3H2O
Al2O3+2H3PO4=2AlPO4+3H2O