Класифікація і номенклатура неорганічних сполук
Речовини поділяються на прості і складні. Прості речовини складаються з атомів одного хімічного елементу, а складні – з атомів різних елементів. Складні речовини називаються хімічними сполуками.
Прості речовини поділяються на метали і неметали. До неметалів відносяться речовини, утворені атомами двадцяти двох хімічних елементів: Гідрогену, благородних газів, галогенів, Оксигену, Сульфуру, Селену, Телуру, Нітрогену, Фосфору, Арсену, Карбону, Силіцію, Бору. Усі інші хімічні елементи і їх прості речовини – метали.
Основними класами неорганічних – сполук є оксиди, гідроксиди (основи і кислоти) і солі.
Оксидами називаються складні речовини, що складаються із двох елементів, одним із яких є Оксиген. Майже всі хімічні елементи (за виключенням Гелію, Неону і Аргону) утворюють оксиди.
За хімічними властивостями оксиди поділяються на три групи:
– основні (Na2O, CaO, FeO, Fe2O3), утворюються тільки металами;
– кислотні (CO2, P2O5, SO2, SO3), утворюються неметалами і деякими металами, що проявляють високий ступінь окиснення (Mn2O7, CrO3 );
– амфотерні (ZnO, Al2O3, Cr2O3), які проявляють двоїсті властивості – основні і кислотні, утворюються амфотерними елементами.
Основні, кислотні і амфотерні оксиди називаються солетворними – мають властивість утворювати солі в результаті взаємодії з кислотами або основами.
Є невелика група оксидів, які не проявляють солетворних властивостей: CO, N2O, NO, SiO.
Оксиди можуть бути отримані, в основному, трьома
1. Безпосередня взаємодія простої речовини з киснем:
С + О2 → СО2; 2Са + О2 → 2СаО
2. Розкладання під час нагрівання оксигеновмісних сполук:
СаСО3 → СаО + СО2; 2Сu(NО3)2 → 2СО + 4NО2 + О2;
2Fе(ОН)3 → Fе2О3 + 3Н2О; Н2СО3 → СО2 + Н2О
3. Горіння складних органічних речовин:
СН4 + 2О2 → СО2 + 2Н2О
З точки зору фізичних властивостей оксиди бувають газоподібними (CO2, SO2, SO3, NO ); рідкими (N2O3, N2O4, Cl2O7 ); і твердими (всі основні і амфотерні оксиди, Р2О5 та ін.).
Окрему групу оксигеновмісних сполук елементів складають пероксиди. Їх розглядають як солі пероксиду Гідрогену Н2О2, що проявляє слабкі кислотні властивості. Наприклад: пероксид натрію Nа2О2 (перокси – назва групи –О–О–, структурна формула цього пероксиду Nа–О–О–Nа), ВаО2. Ступінь окиснення Оксигену в пероксидах – -1, валентність –ІІ.
Метанол- жидкость наливается в рюмочку, из тонкой медной (обязательно) проволочки сворачивается спиралька, нагревается на зажигалке докрасна и погружается в жидкость, которую тут же с поверхности надо понюхать. Запах формалина выдаст метанол.(Если метанол в чистом виде, то легче всего определить по температуре кипения)
Метаналь- реакцией серебряного зеркала
Уксусная кислота - с индикаторов.Лакмус в кислой среде становится красным, фенолфталеин свою окраску не меняет, а метиловый оранжевый приобретает насыщенный розово-красный цвет.
муравьиная кислота - также индикаторами(В Вашем случае реакция серебряного зеркала)
Этанол - Возьмите пробирку и поместите в нее 1-2 кристаллика йода. Добавьте исследуемое вещество, а именно этиловый спирт или этанол в количестве 1 мл. Осторожно нагрейте раствор на водяной бане, после чего добавьте 2 мл гидроксида натрия. Оставьте полученную смесь для остывания. Через некоторое время появляется запах йодоформа, а также наблюдается выделение его в виде взвеси. Если концентрация спирта изначально была высокой, то выпадает желтый осадок. Характерные признаки могут проявиться не сразу, а спустя лишь несколько часов или даже сутки.
Этиленгликоль - Распознать этиленгликоль можно с реакции с гидроксидом меди (II). Реакция даёт ярко синий комплекс.