Процес розчинення – це взаємодія частинок розчиненої речовини з молекулами розчинника, який супроводжується виділенням або поглинання теплоти.
Голандський хімік Я. Х. Вант-Гофф і німецький хімік В. Оствальд довели дифузію газів. Шведський учений С. А. Арреніус (1859 – 1927) довів наявність фізичного процесу дифузії у розчинах. Підтвердженням цього є рівномірне забарвлення розчинів під час розчинення забарвлених речовин.
Дифузія купрум (ІІ) сульфату Рис.18. Дифузія купрум (ІІ) сульфату. Д. І. Менделєєв створив хімічну теорію розчинів. Згідно з цією теорією під час розчинення утворюються сольвати – нестійкі хімічні сполуки розчиненої речовини з розчинником (у разі водних розчинів – гідрати). Особливо схильні до гідратації йони. Йони приєднують полярні молекули води, в результаті утворюються гідратовані йони. Багато з таких гідратованих йонів неміцні й легко розкладаються.
Якщо, наприклад, кухонну сіль помістити у воду, то можна помітити, як маса твердої речовини поступово зменшується. У процесі розчинення молекули води притягуються своїми негативними полюсами до позитивно заряджених йонів натрію, а позитивними полюсами – до негативно заряджених хлорид-іонів. У результаті цього зв’язок між йонами в солі послаблюється й кристалічна решітка руйнується. У розчині утворюються тимчасові сполуки гідрат-іони Натрію та гідрат-іони Хлору.
СН3-СН2-СН3(пропан)=СН2=СН-СН3(пропен)+H2
СН2=СН-СН3(пропен)+HBr=СН3-СНВr-CH3(2-бромпропан)
CH2=CH2(этен)+H2O=(H2SO4 над стрелкой)=CH3-CH2OH(этанол)
CH3-CH2OH(этанол)=CH2=CH2(этен)+H2O
CH2=CH2(этен)+Сl2= CH2Cl-CH2Cl(1,1дихлорэтан)
CH2Cl-CH2Cl(1,1дихлорэтан)+Zn = CH2=CH2(этен) +ZnCL2
CH2=CH2(этен) = CH≡CH(ацетилен)
может чем. я прост в 7 лкассе, а у нас химия с 5,но я не уверенна...