Татьяна - улюблена героїня пушкіна. ця дівчина провінціалка. як казав пушкін, їй краще було слухати страшні казки няні, чим бавитися зі своєю сестрою та подругами. вона любила читати річардсона і русо. задумчивість була її подруга с тих пір, як вона народилася. але одного дня все пішло шкеребердь, адже вона зустріла нікого іншого, як самого евенія онєгіна. вона покохала його з першого погляду. тоді, коли він пішов, тетяна зрозуміла, що з нею коїться, адже вона прочитала дуже багато романів на тему кохання. коли був день іменинів, на які були запрошені усі люди із провінції, туди прийшов ленський и онєгін. і на долю випадку він сіп перед нею. дівчина не могла заспокоїти свої почуття і себе до ладу. вона то блідніла, то червоніла, то ледве в обморок не падала. евгеній це помічав, але нічого зробити не зміг. після дуєлі, тетяна відвідувала могилу ленського, але з часом забула і переїхала в москву. там вона відвідувала різні заходи, які так ретельно вибирала мати, щоб та знайшла собі нареченного. але вона все ще любила того самого, хто, на її думку, втілював у собі риси характеру героїв лорда байрона. та всеж, зробивши над собою зусилля, тетяна одружилася з генералом. їй було дуже важко змиритися з тим, що людина з ким вона у шлюбі, не онєгін.
Каждому известно, что нет на земле ближе и роднее человека, чем мама. с самых первых минут нашей жизни мы окружены ее теплом и заботой, ей, становясь старше, мы поверяем наши тайны и страхи, делимся с ней своими впечатлениями об окружающем нас мире и всегда рассчитываем на полную поддержку и понимание с ее стороны. но бывают такие случаи, когда мама нас ругает. поучает, начинает читать нотации и в эти минуты нам кажется, что мама ненавидит нас больше всех на свете. а если задуматься? мама нас растит, в трудных ситуациях, делит с нами радость и горе, оберегает нас, радуется за наши удачи. и разве она может нас ненавидеть? тот, кто думает так, глубоко ошибается. ведь для мамы её ребенок – это самое главное в жизни. бывают такие случаи, когда моя мама ругает меня. но я понимаю, что делает она это только из большой любви ко мне. я хочу рассказать о своей маме, моем самом близком и родном человеке. мама… это первое слово, которое я произнесла, осознанно обращаясь к ней. все происходящее вокруг меня было связано с ее присутствием. впоследствии, немного повзрослев, я, наверное, не так часто думала о ней, как в раннем детстве, но обо всех моих горестях и радостях я все равно, прежде всего, рассказывала именно ей. какая она, моя мама? можно найти миллионы слов, самых нежных и ласковых, красивых и достойных, но вряд ли смогут они отразить всю полноту моих чувств к ней. добрая и справедливая, ласковая и серьезная, смелая и нежная, сильная и чуткая и еще, еще… я не знаю – и все это вместе, одновременно! и каждый раз она новая, разная и все-таки та же самая – моя, одна единственная! мама – врач по призванию. ее уважают ее коллеги, ее боготворят больные, которых она лечит. и она по праву гордится своей профессией. наверное, я могла бы бесконечно рассказывать о ней. но хочу сказать только одно:
Велика грецька колонізація безпосередньо пов'язана з історією України, елліни
вийшли із Босфору і почали обживати Чорне море. Перші колонії з'явилися на
Західному узбережжі, а наприкінці VІІ ст. до н.е. виникли і на Північному
узбережжі Чорного моря на острові Березань проти Дніпровського лиману.
Вихідці з Мілету опанували береги Бугу і заснували місто Ольвію –
найважливіший форпост грецьких колоній у Північному Причорномор’ї.
Мілетяни ж заснували в Криму місто Феодосію, а на березі Боспору
Кіммерійського (Керченської протоки), на території сучасної Керчі – місто
Пантікапей, яке в подальшому стало великим центром Північного Причорномор'я
і столицею Боспорської держави. У V ст. до н.е. у районі сучасного Севастополя
був заснований Херсонес.
На початковому етапі стосунки еллінів з місцевими племенами обмежувалися
торгово-культурними контактами, що привело до розквіту античних міст у IV-III
ст. до н.е. Культура античних міст-держав вплинула на всі сторони життя скіфів,
залишивши глибокий слід в українській культурі в цілому.
Ці колонії були мостами для зв’язків грецької метрополії з степовим населенням,
з яким йшов інтенсивний товарообмін продуктами хліборобства і тваринництва.
Степове населення купувало предмети ремісничого виробництва. Вважається, що
слов’янська молодь могла оселятися в містах-полісах і отримувати там навички
ремесел, мистецтва, будівництва, виготовлення кераміки, зброї, ювелірних
виробів.
Згідно працям грецького історика Геродота, вплив грецької культури простирався
далеко на північ аж за дніпровські пороги. Пам’ятники мистецтва грецьких
колоній дійшли до нас у формі грецьких скульптур, місцевого та імпортованого
виробництва, надгробних рельєфів на міфологічні та побутові теми, мармурових
різьблених саркофагів, ювелірних виробів.
Объяснение
В принципе все.