Олександр Сергійович Пушкін народився 6.06.1799 р. в Москві. З найраннішого дитинства хлопчик був оточений літературою. Його тато мав бібліотеку, твори в якій Олександр дуже любив читати. Цю бібліотеку відвідували багато видатних людей - Жуковський, Карамзін, і Пушкін спілкувався з ними.
з 1811 року він почав навчатися в ліцеї в Царському селі. там він почав писати вірші, в 1814 році опублікував перший з них. В 1817 році вступив у Петербурзі у Колегію. Там він був представником "вищого класу", спілкувався з багатьма заможніми людьми.
Але він не припиняв писати свої волелюбні твори, у яких висловлював незадоволення тогочасним ладом Російської імперії. За це тодішній цар Микола, здається, Перший (не пам'ятаю ім'я правителя) відправив його у, так би мовити, заслання на південь України. Перебуваючи там, він написав багато творів (Брати розбійники, Кавказький полонений, т.і.)
у 1827р. О.С.Пушкін розпочав роботу над поемою "Євгеній Онєгін".
1830р. посватався до Наталі Гончарової, за рік вони одружилися і за час шлюбу народили чотирьох дітей.
Він продовжував писати твори.
1837р. 8 лютого (за старим стилем 27 січня) відбулася дуель між Пушкіним і Дантесом, де останній поранив поета. За два дні він помер.
Таким чином влада знищила молодого, 37-річного поета.
В основном пациентами больницы являлись простые необразованные люди, что являлось причиной высокого самомнения непрофессионального врача.Наряду с простыми людьми пациентами так же являлись и богатые люди ( помещик Александр Иваныч Египетский) или дьяк, один из главных героев.
"фельдшер Курятин, толстый человек лет сорока, в поношенной чечунчовой жакетке и в истрепанных триковых брюках. На лице выражение чувства долга и приятности. Между указательным и средним пальцами левой руки — сигара, распространяющая зловоние." - фамилия намекает на основную врелную привычку фельдшера, который курит прямо на рабочем месте, что горит о его халатном отношении к работе, вследствие чего и возникают такие инцеденты, как с дьяком.
Чеховский рассказ вызывает чувство горечи о том, что даже по ста лет в основном медецинские порядки не изменились и наши врачи до сих пор подобны фельдшеру Курягину