1)Стихотворение «Рождественская звезда» написано Пастернаком в 1947 году и входит в цикл «Стихотворения Юрия Живаго».
2) не знаю.
3) Людям, досих пор нравиться это произведение, хотя много лет с того времени, люди возхищаються им.
4)Вообще-то "вифлеемская звезда", которую также называют "рождественской", родом из Мексики. Ацтеки называли ее "кровью богини", сердце которой, по легенде, разорвалось от безответной любви, и капли крови отвергнутой влюбленной оросили землю.
5)Важной в стихотворении является тема смерти. Она воплощена образом кладбища («Вдали было поле в снегу и погост»). ... Образ звезды меняется на протяжении стихотворения от строфы к строфе. Сначала мы наблюдаем, что она «застенчивей плошки в оконце сторожки».
1.Хлопчик, якого назвали Петрусем, народився сліпим…. обличчя хлопчика завжди (було) нерухоме і якось не по-дитячому серйозне.
2.Чудового весняного дня … вивели хлопчика в поле, на берег близької річки. На обличчі хлопчика з'явився безпорадно-розгублений вираз... Від цих нових звуків сильно колотилося дитяче серце. Трель жайворонка, тихий шелест зазеленілої берізки…. – усі ці звуки хлопчик не міг схопити у цілості, і раптом знепритомнів.
3. (Максим зрозумів, що) чуйна натура хлопчика здатна відгукнутися, незважаючи на сліпоту, на поетичні образи пісні.
4. Для свого віку хлопчик був високий і стрункий; обличчя його було трохи бліде, риси тонкі й виразні. Чорне волосся ще дужче відтіняло білість обличчя, а великі, темні, мало рухливі очі надавали йому своєрідного виразу, що якось зразу привертав увагу. Його рухи в знайомому місці були впевнені, та все ж помітно було, що природна жвавість придушена і проявляється іноді досить різкими нервовими поривами.
5. Він затямлював пісні, ще уважніше ловив голоси навколишньої природи і часом вмів узагальнити їх вільною імпровізацією. Він і сам не міг відокремити в своїх піснях цих двох елементів: так суцільно злилися в ньому вони обидва.
6. (У 9 років) … Здавалося, Петро жив повним життям і не усвідомлював своєї сліпоти. А тимчасом якийсь дивний, недитячий смуток все-таки прозирав у його характері.
7. Петро усвідомив що її присутність (Евеліни) не дає йому щастя, а завдає особливого страждання… Хлопець грав на роялі сумні мелодії… Петро постійно думав, навіщо сліпому жити на світі.
8. Численна публіка зібралася в Києві … слухати оригінального музиканта. … в його імпровізації відбивалися живе почуття рідної природи, чуйний оригінальний зв'язок з безпосередніми джерелами народної мелодії.
9. І раптом над зачарованою юрбою у величезній залі, владна й захватна, стояла вже сама тільки пісня сліпих "Подайте сліпеньким... р-ради Христа". Це була пітьма на тлі яскравого світла, нагадування про горе серед повноти щасливого життя...
10. Максим … думав: "Так, він прозрів... Замість сліпої і невтолимої егоїстичної муки, він носить у душі відчування життя, він почуває і людське горе, і людську радість, він прозрів і зуміє нагадати щасливим про нещасних».
Объяснение:
пипу соси ка
объяснение:
апхапхва