М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
luizazamanov
luizazamanov
05.01.2020 02:20 •  Литература

Отзывы о книге конек горбунок.

👇
Ответ:
лёха1920
лёха1920
05.01.2020

конёк горбунок скакал и упал

4,4(65 оценок)
Ответ:
Chekchik
Chekchik
05.01.2020

Замечательная сказка об Иванушке-дурачке и его верном друге волшебном Коньке-Горбунке, который ему не только поймать Жар-птицу и похитить прекрасную Царь-девицу, но и самому стать царем.

Книга богата красочными иллюстрациями и будет интересна как детям, так и взрослым.

4,5(6 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
После «Повестей Белкина» , в октябре 1832 года, А. С. Пушкин принялся за роман в трех частях, который остался незаконченным и был напечатан только после его смерти. Это был «Дубровский» , названный так по имени главного героя. В рукописи заглавия нет, на первом листе просто сказано: «Том первый. Глава первая» . Пушкиным были написаны только два тома. Как показывают отметки в рукописи, второй том был закончен в феврале 1833 года. В основу романа Пушкин положил случай, довольно характерный для отношений между помещиками и для судебного произвола, существовавшего в то время. Пользуясь своим влиянием, сильный и богатый помещик всегда мог притеснить бедного соседа и даже отнять у него законно принадлежащее ему имение. Об одном таком случае рассказал Пушкину его приятель Нащокин, знавший некоего помещика Островского, который был разорен своим знатным соседом, лишился имения и вместе со своими крестьянами организовал разбойничью шайку. Писатель заботился о рЬалистической правдивости своего романа, о приближении его к подлинной действительности. Реализм Пушкина в этом романе принимает критическую окраску. Каждое из действующих лиц в «Дубровском» носит признаки своей социальной принадлежности. Например, » богатый помещик Троекуров. Его роль в романе «злодейская» . Но до натуре он совсем не «злодей» . У него есть задатки благородства и великодушия. Несмотря на разницу в богатстве, он уважает и любит своего старого товарища Дубровского, высказывает намерение выдать свою дочь Машу за сына Дубровского Владимира, собирается загладить свою несправедливость и вернуть старику Дубровскому отобранное имение. Но все эти хорошие задатки гибнут в той атмосфере, в которой он живет: все потакают его капризам, он ни в ком никогда не встречает сопротивления. «Избалованный всем, что только окружало его, - говорится в романе, - он привык давать полную волю всем порывам пылкого своего нрава и всем затеям довольно ограниченного ума» . Троекуров - явление типическое, и не только для своего времени. Такие Троекуровы неизбежно возникают в обстановке безграничного произвола одних и полного бесправия других. В старике Дубровском сказывается та же дворянская порода, только в иных формах. Бедность (конечно, относительная) не только не уменьшает, но еще и обостряет дворянскую гордость. В столкновении с Троекуровым, в сущности, он является нападающей стороной, так как первый задел его: сам охотник, он не мог удержаться от зависти при виде великолепной псарни своего богатого соседа и сказал ему колкость, на которую тот сначала не обратил внимания. Окончательный разрыв последовал тогда, когда Дубровский, верный своим твердым дворянским правилам, потребовал присылки к нему троекуров- ского псаря для наказания за его дерзкий ответ. Возникшая из пустяков ссора растет и приводит в конце концов к тяжелым последствиям как для самого старика Дубровского, так и для молодых героев романа - Владимира и Маши. Это постепенное развитие вражды, разгорающейся, как костер, описано у Пушкина с величайшим художественным мастерством: все события естественно вытекают одно из другого. Крестьяне в романе непримиримее и последовательнее в своей ненависти к насильникам, чем их обиженный барин. Поведение их самое решительное: «Умрем, а не выдадим» , - говорят они Владимиру. Крестьяне вступаются за молодого барина, потому что только в нем и могут найти хоть какую-нибудь защиту.
4,4(72 оценок)
Ответ:
nk291726
nk291726
05.01.2020
ЕМОЦІЇ — особливий клас психічних станів, які відображають ставлення людини до навколишнього світу, до інших людей, до самої себе та до результатів своєї діяльності.Види емоційПримітивні (нижчі) — переживання, пов’язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб.Вищі — переживання, які виникають на ґрунті задоволення духовних потреб.Позитивні — емоції, що пов’язані із задоволенням потреб.Негативні — емоції, які викликають почуття незадоволення і вимагають зміни ситуації.Стенічні — емоції, які підвищують життєдіяльність людини, посилюють активність.Астенічні — емоції, які пригнічують життєдіяльність організму, знижують енергію суб’єкта.Властивості емоційПолярність — вказує на можливість зміни будь-якої емоції, на її протилежність (задоволення — незадоволення; радість — горе; любов — ненависть).Інтегральність — домінування відносно інших станів та реакцій, охопленість всього організму. Зв’язок із життєдіяльністю організму: з органами кровообігу, дихання, травлення, залоз внутрішньої та зовнішньої секреції.Амбівалентність — одночасне переживання протилежних емоцій (сльози радості, муки творчості).Інтенсивність — властивість, яка свідчить про ступінь вираженості емоційного явища.Тривалість емоційних явищ характеризується часом їх існування. Активність — здатність емоцій стенічним (підсилюючим) або астенічним (пригнічуючим) чином впливати на діяльність.Глибина емоційних явищ залежить від того, якими подіями — пересічними чи життєво важливими — вона викликана, а також від того, в якому зв’язку між собою перебувають ці явища.Емоції і почуття, так само як і психічні процеси, забезпечують відображення та пізнання навколишнього світу. Але, на відміну від сприймання, пам’яті, мислення, емоції і почуття відбивають реальну дійсність у формі переживань. Пізнаючи світ, людина по-різному сприймає предмети і явища. Одні події викликають захоплення, інші — печаль, гнів тощо. Захоплення, гнів, радість — все це прояви суб’єктивного ставлення людини до навколишніх предметів і явищ, емоційні переживання її. Отже, емоції — це психічне відображення у формі переживання життєвого смислу явищ і ситуацій. В емоційних переживаннях відбивається життєва значущість інформації. Якщо предмети чи явища задовольняють потреби людини або полегшують їх задоволення, то в неї виникають позитивні емоції, якщо ні — негативні.Стенічні емоції підвищують життєдіяльність організму; астенічні пригнічують життєдіяльність, знижують енергію суб’єкта.Розрізняють прості (нижчі) та складні (вищі) емоції. Прості (нижчі) — переживання, пов’язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб.Характерна ознака складних емоцій полягає у тому, що вони виникають у результаті усвідомлення об’єкта, що викликав їх, розуміння їх життєвого значення.Емоції можуть істотно впливати на процес діяльності. Переживання життєвого смислу явищ і властивостей світу, або емоцій, — необхідна передумова людської активності. Емоційні процеси забезпечують передусім енергетичну основу діяльності, є мотивами її. Емоції визначають якісну і кількісну характеристику поведінки. Вони також забезпечують селективність сприймання — вибір об’єктів середовища, які впливають на людину і мають для неї значення (рнс.8.1).Почуття — одна з основних форм переживання людиною свого ставлення до явищ дійсності. Вони більш стійкі і постійні порівняно з емоціями, що виникають у відповідь на конкретну ситуацію, тобто ситуативними. Структура почуття складається не лише з емоцій, а й з більш узагальненого ставлення людини, пов’язаного з розумінням, знанням. Тісний зв’язок почуттів з емоціями виявляється передусім у тому, що кожне почуття переживається і розкривається через конкретні емоції.Тварини не мають почуттів. Емоції, спільні для людей і тварин (страх, гнів, цікавість, сум тощо), мають якісну відмінність. У тварин виникнення емоцій пов’язане із задоволенням або незадоволенням конкретних біологічних потреб, з реалізацією інстинктивної сфери (інстинктів самозбереження, харчового, орієнтувального, продовження роду), тому вони обмежені і дуже бідні, тобто від людських емоцій вони відрізняються кількісно і якісно.
4,4(35 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ