Є багато духовних цінностей. Кожна людина на своєму шляху прагне знайти щось краще. Є така духовна цінність-щастя. Щастя буває різним. Я вважаю, що славу та гроші потрібно заробити своєю працею. Але є така вада, як заздрість . Є люди, які заздрять.якщо ти чогось не маєш, непотрібно впадати у відчай, потрібно прагнути до кращого.
На початку повісті Юлько на вигляд, був хлопчиком якого можливо було ставити на приклад іншим.
"Що означає тримати максимальне навантаження в житті" - потрібно працювати над своєю самооцінкою
Объяснение:
Є багато духовних цінностей. Кожна людина на своєму шляху прагне знайти щось краще. Є така духовна цінність-щастя. Щастя буває різним. Я вважаю, що славу та гроші потрібно заробити своєю працею. Але є така вада, як заздрість . Є люди, які заздрять.якщо ти чогось не маєш, непотрібно впадати у відчай, потрібно прагнути до кращого.
На початку повісті Юлько на вигляд, був хлопчиком якого можливо було ставити на приклад іншим.
"Що означає тримати максимальне навантаження в житті" - потрібно працювати над своєю самооцінкою
Объяснение:
Объяснение:
Владимир Дубровский и Мария Троекурова – главные герои повести А.С.Пушкина «Дубровский». С детства Владимир и Маша предназначались друг для друга. Отцы планировали их будущую свадьбу и, хотя cтарший Дубровский сомневался из-за разницы в состояниях, его друга Троекурова это не заботило: «Слушай, брат, Андрей Гаврилович: коли в твоем Володьке будет путь, так отдам за него Машу; даром что он гол как сокол».
Однако всё изменила ссора, а затем и тяжба между родителями молодых. Страшную обиду затаил Владимир на сумасбродного и жестокого Троекурова. Из-за него Дубровский лишился и отца, и наследства, и отчего дома. Владимир начал вести жизнь разбойника, но и тут сумел сохранить честь и совесть. Никогда он не нападал на людей честных и достойных. Больше всего Владимир хотел отомстить своему врагу Троекурову, но увидев после долгой разлуки его дочь Машу, с первого взгляда влюбился в неё. Любовь поборола в нем чувство ненависти. Он сумел простить своего врага, так как он отец его возлюбленной. «Я ходил около его дома, назначая, где вспыхнуть пожару, откуда войти в его спальню, как пресечь ему все пути к бегству — в ту минуту вы мимо меня, как небесное видение, и сердце мое смирилось. Я понял, что дом, где обитаете вы, священ, что ни единое существо, связанное с вами узами крови, не подлежит моему проклятию. Я отказался от мщения, как от безумства».