ответ:Олівер Барретт, кращий студент Гарвардського університету і син аристократичної родини, приходить в бібліотеку Редкліффского коледжу, щоб підготуватися до іспиту з історії. Там він випадково знайомиться зі студенткою Редкліффа Дженніфер Кавіллері. Дженні не відрізняється високим походженням і, за її власними словами, повний «соціальний нуль». Попри все, Дженні і Олівер закохуються одне в одного. Історія Дженні та Оллі – це історія двох молодих людей, які походять з двох різних світів. Після закінчення коледжу вони вирішили одружитися, проти бажання батька Олівера, який перестає забезпечувати сина фінансово. Без фінансової підтримки пара намагається заплатити за навчання Олівера, бо його позбавляють стипендії. Дженні працює вчителем приватної школи і отримує мізерну зарплатню. Вони знімають найдешевше житло і економлять на всьому. Але навіть в таких умовах вони щасливі. Закінчивши навчання Олівер отримує кілька пропозицій про роботу та займає посаду в респектабельній юридичній фірмі Нью-Йорка. Пара переїжджає до Нью-Йорка, вони щасливі, що можуть більше часу проводити разом. Олівер і Дженні мріють про народження сина. Після невдалих спроб, Дженні йде на обстеженні в лікарню. Лікарі повідомляють Олівера про те, що Дженні страждає на лейкемію, даючи зрозуміти, що “вона вмирає”. Як наказав його лікар, Олівер намагається жити нормальним життям, не повідомляючи Дженні про її стан. Дженні все ж скоро дізнається правду. Її залишилось жити не довго… Олівер відчайдушно шукає матеріальної до батька. Замість того, щоб розповідати своєму батькові, на що ці гроші дійсно потрібні, Олівер обманює його. З лікарняного ліжка Дженні розмовляє зі своїм батьком про похоронні процедури, а потім просить Олівера помиритися з батьком. Вона каже Оліверу, щоб він не звинувачував себе і просить його бути з нею, перш ніж вона вмирає. Коли пан Барретт усвідомлює, що Дженні хворіє, і що його син позичив для неї гроші, він негайно відправляється в Нью-Йорк. До того моменту, коли він доходить до лікарні, Дженні вмирає. Саме в лікарні відбувається примирення батька і сина.
Объяснение:
Иван Алексеевич Бунин — один из лучших прозаиков русской литературы. Можно по-разномуотноситься к Бунину как личности, к его политическим взглядам, но было бы по меньшей мере невежественно не знать и не ценить его творчество, его великолепную прозу. Проза Бунина, несмотря на свою кажущуюся простотузавораживает и заставляет вникать в каждое предложение в поисках потаенного смысла.
Тема жизни и смерти, характерная скорее для мистицизма, в рассказах писателя-реалиста имеет особенный оттенок. Свойнетривиальный подход к проблеме жизни и смерти, являющийся одним из основных вопросов человеческой жизни, Бунин отобразил в нескольких рассказал.
Рассказ «Антоновские яблоки», относящийся к раннемутворчеству писателя, на первый взгляд, никак не соприкасается: с этой темой. Но стоит лишь внимательно вчитаться в Бунинские строки, как перед вами предстаёт целая история расцвета и заката в жизни помещичьих усадеб,описание осени дворянства. Антоновские яблоки — символ благополучия, символ жизни. Не зря же существует пословица: «Ядреная антоновка — к веселому году». Лучшие воспоминания Бунина о прежней богатойдворянской жизни пропитаны запахом антоновский яблок. Писателю грустно, что былые времена проводят и запах антоновских яблок исчезает из помещичьих усадеб. Дух помещиков угасает, на смену элите приходятбедные мелкопоместные дворяне. Но грусть писателя светла, Бунин старается находить в жизни все хорошее, что есть в данный момент. «Хороша и эта нищенская мелкопоместная жизнь!» — восклицает он,признавая, что с уходом богатого дворянства все равно сохранялся стержень бытия, осталась грань, отделяющая жизнь дворянских усадеб от смерти.
В другом произведения Бунина «Господин из Сан-Франциско» писательвыносят суровый приговор буржуазной психология. Этот приговор тем более интересен, что он звучит из уст не революционера, а сторонника монархии, каковым являлся...
это?