Ниже представлен список монархов Франции, начиная с королей франков и заканчивая современными представителями различных династий, заявляющих свои претензии на престол Франции.
Объяснение:
Содержание
1 Династия Меровингов
1.1 Меровей, 447—457
1.2 Хильдерик I, 457—481
1.3 Хлодвиг I, 481—511
1.4 Хлотарь I, (511)558—561
1.5 Хлотарь II, (584)613—629
1.6 Дагоберт I, 629—639
2 Эпоха «ленивых королей» (639—741)
2.1 Пипин (II) Геристальский, (680)688—714
2.2 Плектруда, 714—717
2.3 Карл Мартелл, 717—741
3 Династия Каролингов
3.1 Пипин III Короткий, 741—768
3.2 Карл I Великий, 768—814
3.3 Людовик I Благочестивый, 813—840
3.4 Карл II Лысый, 843—877
3.5 Людовик II Заика, 877—879
3.6 Людовик III, 879—882
3.7 Карломан II, 879—884
3.8 Карл III Толстый, 884—887
3.9 Эд I Парижский, 888—898
3.10 Карл III Простоватый, 898—922
3.11 Роберт I, 922—923
3.12 Рауль I Бургундский, 923—936
3.13 Людовик IV Заморский, 936—954
3.14 Лотарь, 954—986
3.15 Людовик V Ленивый, 986—987
4 Династия Капетингов
4.1 Гуго Капет, 987—996
4.2 Роберт II Благочестивый, 996—1031
4.3 Генрих I, 1027—1060
4.4 Граф Фландрский Бодуэн V, 1060—1067
4.5 Филипп I, 1067(1060)—1108
4.6 Людовик VI Толстый, 1108—1137
4.7 Людовик VII Молодой, 1137—1180
4.8 Филипп II Август Кривой, 1179—1223
4.9 Людовик VIII Лев, 1223—1226
4.10 Людовик IX Святой, 1226—1270
4.11 Филипп III Смелый, 1270—1285
4.12 Филипп IV Красивый, 1285—1314
4.13 Людовик X Сварливый, 1314—1316
4.14 Филипп V Длинный, 1316—1322
4.15 Карл IV Красивый, 1322—1328
5 Династия Валуа (ветвь Дома Капетингов)
5.1 Филипп VI Удачливый, 1328—1350
5.2 Иоанн II Добрый, 1350—1364
5.3 Карл V Мудрый, 1364—1380
5.4 Карл VI Безумный, 1380—1422
5.5 Карл VII Победитель, 1422—1461
5.6 Людовик XI Благоразумный, 1461—1483
5.7 Карл VIII Любезный, 1483—1498
5.8 Людовик XII Отец народа, 1498—1515
5.9 Франциск I Король-рыцарь, 1515—1547
5.10 Генрих II, 1547—1559
5.11 Екатерина Медичи, 1559—1563
5.12 Карл IX, 1563—1574
5.13 Генрих III, 1574—1589
6 Династия Бурбонов (младшая ветвь Дома Капетингов)
6.1 Генрих IV Великий, 1589—1610
6.2 Мария Медичи, 1610—1617
6.3 Людовик XIII Справедливый, 1617—1643
6.4 Анна Австрийская и Джулио Мазарини, 1643—1651(1661)
6.5 Людовик XIV Король Солнце, 1661—1715
6.6 Филипп II Орлеанский, 1715—1723
6.7 Людовик XV Возлюбленный, 1723—1774
6.8 Людовик XVI, 1774—1792
7 Первая Французская республика
7.1 Национальный конвент
7.1.1 Жирондисты (1792—1793)
7.1.2 Якобинцы (1793—1794)
7.2 Поль Баррас и Директория (1794—1799)
8 Династия Бонапартов (Первая Французская империя)
8.1 Наполеон I Бонапарт, 1799—1814, 20 марта—22 июня 1815
9 Реставрация династии Бурбонов
9.1 Людовик XVIII, 1814—1815, 1815—1824
9.2 Карл X, 1824—1830
10 Орлеанский дом (ветвь Дома Бурбонов)
10.1 Луи-Филипп I, 1830—1848
11 Вторая Французская республика и Реставрация династии Бонапартов (Вторая Французская империя)
11.1 Наполеон III, 1848—1870
12 Третья Французская республика
12.1 Адольф Тьер, 1871—1873
12.2 Патрис де Мак-Магон, 1873—1879
12.3 Жюль Греви, 1879—1887
12.4 Сади Карно, 1887—1894
12.5 Жан Казимир-Перье, 1894—1895
12.6 Феликс Фор, 1895—1899
12.7 Эмиль Лубе, 1899—1906
12.8 Арман Фальер, 1906—1913
12.9 Раймон Пуанкаре, 1913—1920
12.10 Поль Дешанель, 18 февраля—21 сентября 1920 года
12.11 Александр Мильеран, 1920—1924
12.12 Гастон Думерг, 1924—1931
12.13 Поль Думер, 1931—1932
12.14 Альбер Лебрен, 1932—1940
13 Вишистская Франция
13.1 Филипп Петен, 1940—1944
14 Временное правительство
14.1 Шарль Де Голль, 1944—1947
15 Четвёртая Французская республика
15.1 Венсан Ориоль, 1947—1954
15.2 Рене Коти, 1954—1959
16 Пятая Французская республика
16.1 Шарль де Голль, 1959—1969
16.2 Жорж Помпиду, 1969—1974
16.3 Валери Жискар д’Эстен, 1974—1981
16.4 Франсуа Миттеран, 1981—1995
16.5 Жак Ширак, 1995—2007
16.6 Николя Саркози, 2007—2012
16.7 Франсуа Олланд, 2012—2017
16.8 Эмманюэль Макрон, 2017—
Роман починається з того, що Берліоз та його друг, поет Іван Бездомний, відпочивають у парку, а коли до них підходить Воланд, вони ставляться до нього насторожено. Чому? Друзі вважають, що він шпигун, ворог для радянських людей, адже він іноземець. І хоча Берліозу, як освіченій людині, цікаво поспілкуватись з Воландом, він повинен грати під "дудку" радянської моралі.
Слідкуючи далі за розмовою цих особистостей, ми бачимо ще один сатиричний момент. Берліоз та Бездомний намагаються переконати "іноземця", що Ісуса Христа не існувало, а історії про нього звичайна вигадка. Читаючи ці рядки, ми розуміємо своєю духовною сутністю, що люди забули про Бога, про вічні цінності, а це неминуче веде до трагедій.
Письменник також висміює бажання людей до легкої наживи. Це добре видно в епізоді, де описується виступ Воланда з його свитою у вар'єте. Люди ловлять червінці, вважаючи їх справжніми. Жінки обмінюють свої сукні та черевики на новіші, красивіші. А в кінці сеансу це все виявляється оманою, і люди залишаються ні з чим.
Питання цензури Булгаков також висвітлив у своєму творі. Коли Майстер написав свій роман про Понтія Пілата, на нього так почали тиснути, що він змушений був кудись зникнути. Бо одного пізнього вечора він міг почути стукіт у двері чи у вікно. Багато людей знало, що означає цей стукіт, але в ті часи про це не говорилось. Тільки Маргарита, яка вже не зважала на різні соціальні та політичні умовності, відверто сказала пізньому гостю, що попереднього пожильця заарештували.