Сочинение про павлушу из бежин луга план 1.вступление(автор и название произведения ). 2.основная часть (роль среди товарищей,,внешность,характер). 3.заключение (отношение автора и моё отношение) 50
Павлуша был смелым, бесстрашным мальчиком. Волосы у Павлуши были всклоченные, чёрные. Рот большой, но правильный. Широкие скулы, серые глаза, доедете лицо. Голова огромная. Историй он не рассказывал, но это не мешало ему быть душой компании. Автору нравится Павлуша за его смелость. Мне Павлуша тоже очень понравился хоть он и не рассказывал истории о старался своим друзьям, он ничего не боялся. Жаль что в конце он упал с лошади и умер!
Добро і зло, вірність і зрада, поетичне покликання і сіра буденщина зіткнулись у драмі-казці Лесі Українки «Лісова пісня», яка розповідає про красу людських почуттів і згубність духовного гноблення, про необхідність збереження гармонії між людиною і природою.
У ліс приходять люди, приносять свої клопоти. Голос Лукашевої сопілки пробуджує з зимового сну Мавку — «весна ніколи так ще не співала...» Дитина лісу і сільський хлопець закохуються. Перша дія — цвітіння їхнього кохання і одночасно це весняне буяння природи. На голос Лукашевої «веснянки відкликається зозуля, потім соловейко, розцвітає яріше дика рожа, біліє цвіт калини, навіть чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти ».
У другій дії — зміліло озеро, «очерет сухопнелестить скупим листом». Природа в'яне. Почорнів жар маку. З останніми квітами та зжатим стиглим житом полягло й кохання Лукаша до Мавки. Тут ми бачимо, що роздвоєна душа юнака вагається — між поезією і прозою буття, мрією й буденністю.
На противагу Лукашеві, ніжна Мавка викликає у нас щире захоплення. «Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає», — ці слова найстисліше і найяскравіше виражають головну суть образу Мавки. Вогонь її кохання сильніший за смерть. Він допоміг їй вирватись із мертвого царства Того, що в скалі сидить. Кохання Мавка сприймає, як «огнисте дерево». У ніч першої зустрічі з Лукашем на її чолі палає зоряний вінок, а коли коханий зрадив, «всі зорі погасли в вінку і в серці». В останньому монолозі героїні безсмертя асоціюється з ясним вогнем, вільними іскрами. І, як віра й надія, знову спалахують вогні в її зоряному вінку.
Лукаш за зраду найчистіших своїх почуттів, за зраду любові тяжко покараний: Лісовик перетворив його на вовкулаку. Цей символічний епізод змушує нас задуматися про вічні моральні цінності: хто зрікся духовного життя, загасив у собі порив до прекрасного, той перестав бути людиною.
Проза життя знищує прекрасну мрію Лукаша, буденщина засмоктує, наче поліське болото. Проте мрію вбити не можна. Про це голосно співає сопілка у фіналі.
Справді, людина завжди може знайти в собі сили з будь-якої прірви свого падіння піднятися на височінь людського духу — через страждання, через усвідомлення своєї недосконалості, через самопізнання і добротворення.
Том Сойер - мальчик, шутник и шалун. Ему не по вкусу жизнь образцового мальчика и образцовой семьи, размеренная жизнь «по правилам» противоречит его бунтарскому духу. Он непоседа, выдумщик и фантазер. Начитавшись историй о смелых и отважных разбойниках, которые борются за справедливость слабым, Том ищет приключений в реальной жизни. Он романтик. Мальчик сам наполняет свою жизнь событиями, несмотря на все предостережения взрослых, его не пугают опасности, он радуется своим затеям. Для него жизнь - продолжение любимых книг и игр. Том готов каждый день «осуществлять подвиги» , ему некогда скучать, он беззаботный и прыткий. Герой наделен видеть в будничном чрезвычайное. Том умеет испытывать удивление обычным, казалось бы, вещам и подавать событие в непредвиденной интерпретации. Так грандиозным событием в его жизни становится потеря зуба, крашение изгороди. Да и вообще много бытовых предметов (ключ, мел) могут привести к чрезвычайным событиям. В мире Тома так много тайн и приключений.
Том - надежный товарищ, он умеет сохранять тайны и по-настоящему дружить. Недаром лучшим другом Тома есть «уличный» мальчишка, беспризорник - Гек Финн, Том здравомыслящий, благородный и смелый. Он умеет преодолеть страх, взять себя в руки и не впасть в отчаяние, несмотря на юные года, у него есть ощущения ответственности. Это выразительно описано в рассказе о том, как Том вместе с Бекки - девушкой, в которую он влюбился, - забрели в пещеру. Храбрость, мужество, сообразительность и решительность - эти недетские черты характера Тома ему выбраться вместе из Бекки из пещеры.
Все события, связанные с Томом, делают роман захватывающим и незабываемым. Захватывающие приключения Тома Сойера и Геккельберри Финна не оставляют равнодушными много поколений читателей, подавая пример того, как воспитать в себе те человеческие качества, которые присущи Тому Сойеру.
ответ:И.С.Тургенев.
Сочинение на тему "Бежин луг".
Павлуша был смелым, бесстрашным мальчиком. Волосы у Павлуши были всклоченные, чёрные. Рот большой, но правильный. Широкие скулы, серые глаза, доедете лицо. Голова огромная. Историй он не рассказывал, но это не мешало ему быть душой компании. Автору нравится Павлуша за его смелость. Мне Павлуша тоже очень понравился хоть он и не рассказывал истории о старался своим друзьям, он ничего не боялся. Жаль что в конце он упал с лошади и умер!