Образ Онегіна у творі Олександра Пушкіна "Євгеній Онегін"
Головний герой роману — молодий поміщик Євгеній Онегін — зображений Пушкіним людиною з дуже складним та суперечливим характером. Виховання, яке дістав Онегін, було шкідливим. Він виріс без матері. Батько, легковажний петербурзький барин, не звертав на сина ніякої уваги, доручивши його "вбогим" гувернерам. Тому Онегін виріс егоїстом, людиною, яка піклується тільки про себе, про задоволення своїх бажань. Для нього нічого не варті ні почуття ні інтереси та страждання інших людей. Він здатен образити, скривдити людину, навіть не помічаючи цього. Все гарне, що було в душі юнака так і залишилося нерозвиненим.
Своєрідний характер "Євгенія Онегіна" збігається з характером самого поета. Стан Онегіна — загалом скука та лінощі, жага одноманітних задоволень за умови відсутності реального, живого діла. Це вже стало своєрідною психологією Онегіна, і він вже не в змозі її подолати. Мотивуючи поведінку свого героя, Пушкін постійно призводить до двобою поривань його душі зі звичними, навіяними світським осередком, правилами поведінки.
Объяснение:
Онегин - светский молодой человек, столичный аристократ, получивший типичное для того времени воспитание под руководством француза-гувернера в духе литературы, оторванной от национальной и народной почвы. Он ведет образ жизни "золотой молодежи": балы, прогулки по Невскому проспекту, посещение театров. Хотя Онегин и учился "чему-нибудь и как-нибудь", он все же имеет высокий уровень культуры, отличаясь в этом отношении от большинства дворянского общества. Пушкинский герой - порождение этого общества, но вместе с тем он и чужд ему. Благородство души, "резкий охлажденный ум" выделяют его из среды аристократической молодежи, постепенно приводят к разочарованию в жизни и интересах светского общества, к недовольству политической и социальной обстановкой: "Нет, рано чувства в нем остыли. Ему наскучил света шум..."