Цитатна характеристика Фрідріха:
« Він до того бридко кашляв, до того був худий, гнилозубий і брудний» (про зовнішній вигляд)
«Фрідріх робив тільки прикраси зі шматочків цегли — сонця і квіти, він чіпляв їх понад вікнами другого поверху, так що самотні жінки подовгу стояли, роздивлялися і навіть сплакували.» (про те, що він робив, коли вже тяжко захворів та не міг зводити будинок, це характеризує його, як хорошу людину — він нічого не руйнував, навпроти, будував)
« Одного ранку його знайшли під стіною барака, де він стояв спиною до людей, понуривши голову.
...
Коли зняли його і взяли на руки, то здивувалися, що немає в ньому тіла.» (про самогубство Фрідріха через хворобу, можливо, через розуміння, що йому просто вже ніколи не побачити дому, що він помре раніше від тяжкого недугу)
«...коли він саджав нас на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок» (виходить, він не ненавидів дітей, напроти, товаришував з ними, поводився приязно)
« У Фрідріха теж була фотокартка двох дівчаток у білих сукенках і білих черевичках, він не раз нам тикав ту дивовижу» (У Фрідріха була сім‘я — дочки, можливо, дружина)
«Коли вибили цеглину, вийняли з отвору рукавицю. В рукавиці лежала фотокартка двох дівчаток у білих сукенках.» (Він любив своїх дівчаток та зберіг їх фотокарточку»
«Ми любили ціляти в нього грудками»
«...що ми не могли його не дражнити»
« А коли німців повели у барак, ми розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв’язали його травою і поставили на грядці» (про лихе ставлення дітей до Фрідріха, якусь їх жорсткость до нього).
держи
Объяснение:
Ім’я: Бідний ідальго Алонсо Кіхано → мандрівний рицар Дон Кіхот із Ламанчі (щоб уславити свою батьківщину)→ Рицар Сумного Образу → Рицар Левів.
Опис Дон Кіхота – «Літ нашому гідальгові до п’ятдесятка добиралося, статури був міцної, із себе худий, з лиця сухорлявий…»
Захоплення. Полюванням, але «водно читав рицарські романи з таким запалом і захватом, що майже зовсім занедбав не лише полювання, а усяке господарство». Він навіть збожеволів через них, і, вірячи у правдивість описаного, вирішив стати мандрівним лицарем.
Мета мандрівок Дон Кіхота. «Поборювати всілякого роду кривди, наражатися на різні біди й небезпеки, щоб, перебувши їх і подолавши, окрити ймення своє безсмертною славою». Подорож не можна було відкладати, «бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода: скільки ще в ньому треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати» (розд. II, ч. І).)
Збруя. «Поперед усього вичистив прапрадідну збрую, що вже бозна-відколи занедбана в кутку валялася і добре іржею та цвілизною взялася». «Вирізав з картону такий ніби начілок, примостив до шишака — от тобі і шолом зуповний. …рубонув раз і вдруге, то одним махом знівечив усе, над чим цілий тиждень морочився».
Кінь. «Тоді огледів свою шкапу і, хоч вона в нього була …сама шкіра та кості, визнав, що ні Александрів Буцефал, ані Сідів Баб’єка його коневі не рівня… І назвав нарешті Росинантом, себто Перешкапою. Се ім’я здалось йому благородним і милозвучним, а до того ще й промовистим: бувши передніше шкапою, перетворився б то його кінь у найпершого румака на світі».
Дама серця. «Проста дівчина з сусіднього села, хороша на вроду, що він у неї був деякий час закоханий, хоч вона, здається, про те не знала і не дбала. Звали її Альдонса Лоренсо… Він назвав її Дульсінею Тобоською (бо родом була з Тобоса). Це ім’я здавалось йому доброзвучним, витворним і значливим, до пари тим, що він приклав уже собі й коневі своєму».
Зброєносець — Санчо Панса (Панса — черево). «Був то чоловік добрий, хоча добра мав, сердега, не гурт, але, як то кажуть, без олії в голові… покинув жінку і дітей і став до сусіда свого за джуру».
Дон Кіхот – це мрійник-ідеаліст: людина зі шляхетними намірами, котра не може втілити в реальне життя, бо не знає, як це зробити. В образі Дон Кіхота узагальнено характерні риси людської природи, які проявляються в різні часи, в різних країнах. Сервантес створив образ глибокого загальнолюдського змісту, що виходить ‘за межі своєї епохи.
Дон Кіхот є символом певних властивостей людського духу, тому й став «вічним образом». Його «вічність» зумовлена тим, що риси літературного характеру Дон Кіхота притаманні людям різних епох.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/don-kihot-harakteristika-golovnogo-geroya
Объяснение:
Вырин . С . главный герой повести Станционный смотритель. Безусловно он обладает героичным, сильным и мощным характером. Бывший военный. Жизнелюбие и чувство юмора сочетает с одиночеством и усталостью. Несмотря на проблемы в личной жизни (вдовец,сбежавшая дочь с заезжим гусаром, в которой он нечаял души после смерти жены). На своём рабочем месте он не опускает руки,а наоборот оказывает проезжим всевозможные удобства для дальнейшего благополучного путешествия. Причем не обращает внимания на ранг и чин странника. В войне 1812 года Вырин совершил подвиги, за которые и получил медаль. Там он считал,что занимается стоящим делом,гордился этим даже в мирное время. Упоминание о медали служит еще одним подтверждением о том,что герой не боится трудностей в любое время своей жизни. Готов другим. Тем самым уважать себя и заявлять свой бесспорно героический характер.