В романе-эпопее «Война и мир» Л.Н.Толстой часто использует диалоги как литературный и философский инструмент для раскрытия «диалектики души». Одним из примеров такого диалога является разговор княжны Марии с её братом Андреем накануне его отъезда на войну.
Мари считала, что князь слишком холоден и отстранён от своей беременной жены. Желая им , по доброте души своей, она попыталась мягко убедить брата в том, что его жена очень хороша: «Какое сокровище твоя жена…Она … так мила, так добра; …веселый ребенок… Я так ее полюбила».
Понимая, что это, возможно, прощальный разговор с Мари, Андрей не стал прятаться за привычной для него личиной ироничности и презрительности, которая всегда ярко проявлялась в нем, когда дело касалось обычаев и нравов светской жизни. И он ответил максимально откровенно: «…Но ежели ты хочешь знать правду… хочешь знать, счастлив ли я? Нет. Счастлива ли она? Нет…».
На мой взгляд, в этих коротких, рубленных фразах звучит его душевная боль, разочарование, сдержанная внутренняя неудовлетворённость тем, что его внешне красивая жена, оказалась пустышкой, которую не интересует ничего, кроме глупых светских сплетен. Ему давно наскучило и её лицо, и кокетливый тон, и чрезмерная манерность и болтливость. От всего этого ему было грустно и тяжело.
Да, он готов проявлять заботу о княжне Лизе, но не более. И больше всего, он опасался того, чтобы его сын (в случае собственной смерти Андрея на войне), рос бы под влиянием его жены в душной атмосфере пустой светской жизни.
Поэтому, Мари, желающая всем счастья, произносит: «Андрей, если бы ты имел веру, то обратился бы к богу с молитвою, чтоб он даровал тебе любовь, которую ты не чувствуешь, и молитва твоя была бы услышана».
ЕМОЦІЇ — особливий клас психічних станів, які відображають ставлення людини до навколишнього світу, до інших людей, до самої себе та до результатів своєї діяльності.Види емоційПримітивні (нижчі) — переживання, пов’язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб.Вищі — переживання, які виникають на ґрунті задоволення духовних потреб.Позитивні — емоції, що пов’язані із задоволенням потреб.Негативні — емоції, які викликають почуття незадоволення і вимагають зміни ситуації.Стенічні — емоції, які підвищують життєдіяльність людини, посилюють активність.Астенічні — емоції, які пригнічують життєдіяльність організму, знижують енергію суб’єкта.Властивості емоційПолярність — вказує на можливість зміни будь-якої емоції, на її протилежність (задоволення — незадоволення; радість — горе; любов — ненависть).Інтегральність — домінування відносно інших станів та реакцій, охопленість всього організму. Зв’язок із життєдіяльністю організму: з органами кровообігу, дихання, травлення, залоз внутрішньої та зовнішньої секреції.Амбівалентність — одночасне переживання протилежних емоцій (сльози радості, муки творчості).Інтенсивність — властивість, яка свідчить про ступінь вираженості емоційного явища.Тривалість емоційних явищ характеризується часом їх існування. Активність — здатність емоцій стенічним (підсилюючим) або астенічним (пригнічуючим) чином впливати на діяльність.Глибина емоційних явищ залежить від того, якими подіями — пересічними чи життєво важливими — вона викликана, а також від того, в якому зв’язку між собою перебувають ці явища.Емоції і почуття, так само як і психічні процеси, забезпечують відображення та пізнання навколишнього світу. Але, на відміну від сприймання, пам’яті, мислення, емоції і почуття відбивають реальну дійсність у формі переживань. Пізнаючи світ, людина по-різному сприймає предмети і явища. Одні події викликають захоплення, інші — печаль, гнів тощо. Захоплення, гнів, радість — все це прояви суб’єктивного ставлення людини до навколишніх предметів і явищ, емоційні переживання її. Отже, емоції — це психічне відображення у формі переживання життєвого смислу явищ і ситуацій. В емоційних переживаннях відбивається життєва значущість інформації. Якщо предмети чи явища задовольняють потреби людини або полегшують їх задоволення, то в неї виникають позитивні емоції, якщо ні — негативні.Стенічні емоції підвищують життєдіяльність організму; астенічні пригнічують життєдіяльність, знижують енергію суб’єкта.Розрізняють прості (нижчі) та складні (вищі) емоції. Прості (нижчі) — переживання, пов’язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб.Характерна ознака складних емоцій полягає у тому, що вони виникають у результаті усвідомлення об’єкта, що викликав їх, розуміння їх життєвого значення.Емоції можуть істотно впливати на процес діяльності. Переживання життєвого смислу явищ і властивостей світу, або емоцій, — необхідна передумова людської активності. Емоційні процеси забезпечують передусім енергетичну основу діяльності, є мотивами її. Емоції визначають якісну і кількісну характеристику поведінки. Вони також забезпечують селективність сприймання — вибір об’єктів середовища, які впливають на людину і мають для неї значення (рнс.8.1).Почуття — одна з основних форм переживання людиною свого ставлення до явищ дійсності. Вони більш стійкі і постійні порівняно з емоціями, що виникають у відповідь на конкретну ситуацію, тобто ситуативними. Структура почуття складається не лише з емоцій, а й з більш узагальненого ставлення людини, пов’язаного з розумінням, знанням. Тісний зв’язок почуттів з емоціями виявляється передусім у тому, що кожне почуття переживається і розкривається через конкретні емоції.Тварини не мають почуттів. Емоції, спільні для людей і тварин (страх, гнів, цікавість, сум тощо), мають якісну відмінність. У тварин виникнення емоцій пов’язане із задоволенням або незадоволенням конкретних біологічних потреб, з реалізацією інстинктивної сфери (інстинктів самозбереження, харчового, орієнтувального, продовження роду), тому вони обмежені і дуже бідні, тобто від людських емоцій вони відрізняються кількісно і якісно.
В романе-эпопее «Война и мир» Л.Н.Толстой часто использует диалоги как литературный и философский инструмент для раскрытия «диалектики души». Одним из примеров такого диалога является разговор княжны Марии с её братом Андреем накануне его отъезда на войну.
Мари считала, что князь слишком холоден и отстранён от своей беременной жены. Желая им , по доброте души своей, она попыталась мягко убедить брата в том, что его жена очень хороша: «Какое сокровище твоя жена…Она … так мила, так добра; …веселый ребенок… Я так ее полюбила».
Понимая, что это, возможно, прощальный разговор с Мари, Андрей не стал прятаться за привычной для него личиной ироничности и презрительности, которая всегда ярко проявлялась в нем, когда дело касалось обычаев и нравов светской жизни. И он ответил максимально откровенно: «…Но ежели ты хочешь знать правду… хочешь знать, счастлив ли я? Нет. Счастлива ли она? Нет…».
На мой взгляд, в этих коротких, рубленных фразах звучит его душевная боль, разочарование, сдержанная внутренняя неудовлетворённость тем, что его внешне красивая жена, оказалась пустышкой, которую не интересует ничего, кроме глупых светских сплетен. Ему давно наскучило и её лицо, и кокетливый тон, и чрезмерная манерность и болтливость. От всего этого ему было грустно и тяжело.
Да, он готов проявлять заботу о княжне Лизе, но не более. И больше всего, он опасался того, чтобы его сын (в случае собственной смерти Андрея на войне), рос бы под влиянием его жены в душной атмосфере пустой светской жизни.
Поэтому, Мари, желающая всем счастья, произносит: «Андрей, если бы ты имел веру, то обратился бы к богу с молитвою, чтоб он даровал тебе любовь, которую ты не чувствуешь, и молитва твоя была бы услышана».
Объяснение: