Після успішного семирічного походу в мавританську Іспанію імператор франків Карл Великий завойовує всі міста сарацинів, крім Сарагоси, де править цар Марсилій. Маври, представлені в поемі язичниками, скликають раду у Марсілія і вирішують відправити до Карла послів. Посли пропонують французам багатства і кажуть, що Марсилій готовий стати васалом Карла. На раді у франків бретонський граф Роланд відкидає пропозицію сарацинів, але його недруг граф Ганелон (варіант: Ганелон) наполягає на іншому рішенні і їде як посол до Марсилія, задумуючи знищити Роланда. Ганелон налаштовує Марсилія проти Роланда та 12 перів Франції. Ганелон радить Марсилію напасти на ар’єргард армії Карла Великого. Повернувшись до табору, зрадник каже, що Марсилій згоден стати християнином і васалом Карла. Роланда призначають командувати ар’єргардом, і він бере з собою тільки 20 тисяч чоловік. У результаті зради графа Ганелона загін франків виявляється відрізаним від основного війська Карла, потрапляє в засідку в Ронсевальській ущелині й вступає в бій з переважаючими силами маврів. Перед цим Роланд кілька разів відмовляється пристати на пораду друзів і покликати підмогу, поки не пізно. Проявляючи чудеса мужності, Роланд і його сподвижники — граф Олів’єр, Готьє де л’Ом і архієпископ Турпін (турпеї) — відбивають численні атаки маврів, але, врешті-решт, гинуть. Карл занадто пізно зауважує недобре і повертається в Ронсеваль. Розгромивши підступного ворога, імператор звинувачує Ганелона у зраді. Той заявляє, що не винен у зраді та з метою виправдання виставляє на судовий поєдинок свого могутнього родича Пінабеля. На стороні обвинувачення б’ється граф Тьєррі. Він перемагає Пінабеля і Ганелон разом зі всією своєю сім'єю гине.
"Матренин двор" А. И. Солженицына интересен читателю тем, что главной героиней произведения стала русская женщина Матрена, женщина-праведница, трудолюбивая и честная. Автор показал нам ее образ и ее деревню без всякого приукрашивания, все правдиво и честно. Этот уголок земли -праведное место для автора, здесь идет борьба духовная и эмоциональная ,вся деревня против одной прекрасной сердцем женщины , Матрены. Сам Солженицын работал несколько лет учителем в сельской школе, поэтому проблемы и беды села ему видны не понаслышке. Он знает всю подноготную таких мест, сел и деревень, в каких условиях приходилось жить и работать, кто пытался отобрать у крестьян их родные земли,земли их прародителей, где похоронены все их родственники и друзья, где их молодость и старость. Сама Матрена -добрая и улыбчивая женщина, радушная и справедливая каждому. Она многое перенесла в своей нелегкой жизни, потерю мужа, шестерых детей, болезнь и то, что проработав всю свою жизнь на колхоз, он оставил ее без средств к существованию, без пенсии. колхоз выжал из Матрены все соки и словно выбросил ее,как ненужную ему вещь. Добрая женщина с мягким характером и открытым сердцем приняла и эту боль.Всеми покинутая и одинокая, наедине со своей болезнью,Матрена, продолжает нас удивлять своей стойкостью и мужеством, твердым характером.Она не стала просить и умолять о она просто жила ,проживая один день за другим, никому не мешая и никому не причиняя зла. Она не стала жесткой и не озлобилась на весь мир и всех людей всей деревне бескорыстно, ободряла всех и отдавала себя всю работе.Когда Матрена умерла, никто не оплакивал ее, все были заняты своими делами и разборками, кому что достанется после Матрены. Ушла Матрена, а вместе с ней ушли из деревни чистые помыслы, добрые слова, поддержка и радость. Это маленький уголок земли остался без той, которая его держала своим стойким примером жизни, которая никогда не сдавалась и не унывала перед трудностями. С ее смертью, растворился и праведный мир, который был в ее сердце. Тихая, без упреков и жалоб, она оставила людям память о своих добрых делах и поступках, но люди этого даже не заметили. Писатель видел в Матрене лучшие ее качества и, в отличие от всех ее сельчан, и мог по достоинству их оценить. Матрена была неотъемлемой частью этого русского села, оно без нее не может существовать, так писатель проявляет свои чувства и свою боль, к главной героине произведения.Ее долготерпеливый характер не смогли разрушить и уничтожить ни недолюбливание ее соседей, не их зависть, не их злость. Матрена всегда все делала с открытой душой, и любила, и жила, и работала, и молилась. Матренин двор это - Матренин мир, мир какой-то особый, отличный от всех, мир праведника: мир духовности, добра и милосердия. По некоторым источникам стало известно, что у Матрены был настоящий, реальный прототип - Матрена Васильевна Захарова, жизнь и смерть которой легли в основу этого замечательного грустного рассказа. Ее гибель, это начало распада и гибели всех нравственных устоев, которые крепила своей жизнью добрая Матрена. Очень интересно, за внешне простым и незначительным увидеть сложное, важное и самое главное во всем произведении. Литературные корни образа Матрены - это наши истоки, наша правда жизни, наша история. За ее образом скрывается образ той жизни в селе,которую нам хотел передать автор. Он осуждает людей без сердца и корыстных,как ее родственники. И с любовью, рассказывает нам о лучезарной и простодушной женщине,которую полюбили читатели и гибель которой вызвала у многих боль и сочувствие.
В 2092 году мы с другом полетели на марс.Там было крайне красиво!Прекрасные просторы красных гор и холмов!Искуственные реки и озера, созданные человеком!Растения, привезенные для поддержки кислорода.Вначале мы пошли с ним в экскурсию, мы отправились покорять гору "Зевс 2.3".Это было захватывающе!!На пике этой горы, с биноклем можно рассмотреть Землю, это было прекрасно!Далее мы отправились посетить музей метеоритов, это было также увлекательно.Ну а потом мы отправились домой, сделав очень много фотографий на память...
Після успішного семирічного походу в мавританську Іспанію імператор франків Карл Великий завойовує всі міста сарацинів, крім Сарагоси, де править цар Марсилій. Маври, представлені в поемі язичниками, скликають раду у Марсілія і вирішують відправити до Карла послів. Посли пропонують французам багатства і кажуть, що Марсилій готовий стати васалом Карла. На раді у франків бретонський граф Роланд відкидає пропозицію сарацинів, але його недруг граф Ганелон (варіант: Ганелон) наполягає на іншому рішенні і їде як посол до Марсилія, задумуючи знищити Роланда. Ганелон налаштовує Марсилія проти Роланда та 12 перів Франції. Ганелон радить Марсилію напасти на ар’єргард армії Карла Великого. Повернувшись до табору, зрадник каже, що Марсилій згоден стати християнином і васалом Карла. Роланда призначають командувати ар’єргардом, і він бере з собою тільки 20 тисяч чоловік. У результаті зради графа Ганелона загін франків виявляється відрізаним від основного війська Карла, потрапляє в засідку в Ронсевальській ущелині й вступає в бій з переважаючими силами маврів. Перед цим Роланд кілька разів відмовляється пристати на пораду друзів і покликати підмогу, поки не пізно. Проявляючи чудеса мужності, Роланд і його сподвижники — граф Олів’єр, Готьє де л’Ом і архієпископ Турпін (турпеї) — відбивають численні атаки маврів, але, врешті-решт, гинуть. Карл занадто пізно зауважує недобре і повертається в Ронсеваль. Розгромивши підступного ворога, імператор звинувачує Ганелона у зраді. Той заявляє, що не винен у зраді та з метою виправдання виставляє на судовий поєдинок свого могутнього родича Пінабеля. На стороні обвинувачення б’ється граф Тьєррі. Він перемагає Пінабеля і Ганелон разом зі всією своєю сім'єю гине.