Бабушка, несмотря на обман внука, купила ему пряник. Потому что она его любит. Бабушка будет всегда ему родным человеком, она хотела, чтобы это было ему уроком, и чтобы ему стало стыдно.
Бабушка бесконечно добра, либит и жалеет внука, несмотря на тот позор, который ей пришлось пережить. Он ей дороже самой себя.
Бабушка любила внука, жалела его, сироту. И внутренним чутьем поняла, что он сам себя наказал за обман: страхом разоблачения, муками совести. В этом бабушкином поступке проявилась ее мудрость и благородство.
Герой понял что обман это хуже некуда, не нужно обманывать, но ели ты попросишь прощения, то тебя обязательно простят. Главному герою запомнились слова любви своей бабушки, что бы он не сделал его бабушка обязательно простит и поймет.
Герой понял. Что обман ни к чему хорошему не приведёт.
Яким Сомко - чесний, порядний, освічений, дотримується козацьких традицій і звичаїв; безкомпромісний; мріяв об’єднати Україну сильною рукою, зробити її незалежною.
Іван Брюховецький - хитрий, облесливий, нечесний, жорстокий; влади добився обманом, підкупом; зневажливо ставився до козацьких старійшин, черні; мріяв про особисту владу, славу та збагачення.
Не зовсім привабливі риси Якима Сомка:
— Не люблячи запорожців, Сомко обожнює Кирила Тура за героїзм, відданість і мудрість;
— образив Лесю, коли в її присутності віддав перевагу Туру, дотримуючись козацької моралі, згідно з якою бойовий побратим завжди ставився вище, ніж жінка чи кохана дівчина;
— після поразки Сомко відмовляється від порятунку й подальшої боротьби (щоправда, заради друга та заради спокою в суспільстві, уникнення кровопролиття).