Ми звично приходимо щодня до школи, звично кидаємо один одному: “Привіт!”, звично ділимося новинами, проблемами, звично даємо поради. На уроках ми всі об’єднані одним прагненням – одержати нові знання, закріпити раніше набуті. Мабуть, саме ця спільна мета керує нашим бажанням до один одному краще розібратися у матеріалі, тому у наших шкільних стосунках багато уваги приділяється урокам.
Але після них не завжди хочеться відразу йти додому, і ми з радістю беремо участь у позаурочних заходах: підготовці
та проведенні різних вечорів, концертів, змагань. Так минає день за днем, рік за роком шкільного життя. І ми навіть не замислюємося, що це життя складається з двох головних чинників: набуття знань та шкільної дружби. Якщо наші знання ми одержуємо від учителів, то якою буде шкільна дружба, – повністю залежить від нас самих, нашого ставлення один до одного.
Бути дружним класом – це, на мій погляд, значить мати однакові (або схожі) погляди на людські цінності та вади. А звідси – і відповідні настанови, відповідна поведінка усього класу. Дружний клас – це не тільки (та й не стільки) спільні веселі розваги,
а й вміння, сприймаючи чужий біль як власний, вчасно усім разом прийти на до однокласнику. Або у хвилини щастя – чи то день народження, чи якась особиста перемога, – щиро сприйняти і всім класом поділити цю радість, влаштувавши класне свято. А ще дружний клас – це вміння зупинити свого однокласника перед прірвою біди або поганого вчинку, простягнувши йому сильну руку друзів. Дружний клас – це коли багато “я” зливаються в одне “ми”, як струмочки зливаються в одну річку, що весело й гідно потім тече в одному напрямі!
Пришвин писал: «Я ведь, друзья мои, пишу о природе, сам же только о людях и думаю» . Человек — часть природы. Вырубит он леса, загрязнит реки и воздух, уничтожит зверей и птиц — и сам не сможет прожить на мёртвой планете. Поэтому и обращался Пришвин к детям: «Мои молодые друзья! Мы хозяева нашей природы, и она для нас кладовая солнца с великими сокровищами жизни. Мало того, чтобы сокровища эти охранять - их надо открывать и показывать. Для рыбы нужна чистая вода - будем охранять наши водоемы. В лесах, степях, горах разные ценные животные - будем охранять наши леса, степи, горы. Рыбе - вода, птице - воздух, зверю - лес, степь, горы. А человеку нужна родина. И охранять природу - значит охранять родину. " Книги Пришвина — азбука природы. Многому она научит, многое объяснит. Любил Михаил Михайлович лес. Шёл он туда за открытиями: «Нужно было найти в природе такое, чего я ещё не видел, и может быть, и никто ещё в своей жизни с этим не встречался», — писал Пришвин.
Жил был ёжик. Он был сердитый и злой. Все звери в лесу его боялись и, когда видели его, проходили мимо. И вот однажды в лес пришла команда охотников. Они сидели в палатке, пили чай и разговаривали. Вдруг ёжик полз, полз по дорожке и наткнулся на охотников. Он их испугался и решил уползти обратно, но вдруг один охотник его заметил и крикнул другим: “Смотрите какой милый ёжик!”Все к нему подлежали и начали его рассматривать. Им понравился ёжик, и они надели на его иголки грибы и яблоки. Ёжик был рад, что хотя бы люди его не испугались и понял, что чтобы звери тоже его любили, он должен быть хорошим, вежливым и добрым.
Дружба у нашому класі
Ми звично приходимо щодня до школи, звично кидаємо один одному: “Привіт!”, звично ділимося новинами, проблемами, звично даємо поради. На уроках ми всі об’єднані одним прагненням – одержати нові знання, закріпити раніше набуті. Мабуть, саме ця спільна мета керує нашим бажанням до один одному краще розібратися у матеріалі, тому у наших шкільних стосунках багато уваги приділяється урокам.
Але після них не завжди хочеться відразу йти додому, і ми з радістю беремо участь у позаурочних заходах: підготовці
та проведенні різних вечорів, концертів, змагань. Так минає день за днем, рік за роком шкільного життя. І ми навіть не замислюємося, що це життя складається з двох головних чинників: набуття знань та шкільної дружби. Якщо наші знання ми одержуємо від учителів, то якою буде шкільна дружба, – повністю залежить від нас самих, нашого ставлення один до одного.
Бути дружним класом – це, на мій погляд, значить мати однакові (або схожі) погляди на людські цінності та вади. А звідси – і відповідні настанови, відповідна поведінка усього класу. Дружний клас – це не тільки (та й не стільки) спільні веселі розваги,
а й вміння, сприймаючи чужий біль як власний, вчасно усім разом прийти на до однокласнику. Або у хвилини щастя – чи то день народження, чи якась особиста перемога, – щиро сприйняти і всім класом поділити цю радість, влаштувавши класне свято. А ще дружний клас – це вміння зупинити свого однокласника перед прірвою біди або поганого вчинку, простягнувши йому сильну руку друзів. Дружний клас – це коли багато “я” зливаються в одне “ми”, як струмочки зливаються в одну річку, що весело й гідно потім тече в одному напрямі!