Доброта - пріоритетний шлях людської поведінки: про це твердять нам книги, фільми і мультфільми, в яких, як правило, добро завжди перемагає зло. Але часто в житт гаємо, що великих успіхів, в тому числі і фінансових, домагаються ті, хто зносить все на своєму шляху, забуваючи про моральні принципи. Такі люди, мабуть, керуються законом еволюції, стверджує, що "виживає найсильніший". Але соціологи не настільки однозначні, адже - запевняють вони - людське суспільство все-таки живе не за законом джунглів.
Існує класична модель розрахунку конкурентності тварин в рамках одного виду, відома як "Голуби і яструби". У цій моделі розраховується виграшна стратегія при боротьбі за їжу, самку або територію - тобто за важливі для виживання ресурси. Відповідно до даної схеми, голуб ухиляється від бійки і агресії, в той час як яструб хижо бореться до перемоги або до плачевного фіналу. У моделі проводиться математичний розрахунок того, як буде коливатися складу яструбів і голубів в популяції: один яструб серед голубів буде почувати себе чудово, але, як тільки яструбів стає багато, "перемагає" голуб, який розмножується, в той час як яструби один одного знищують ,
У людському суспільстві принцип цієї моделі відомий як "вівці серед вовків". Приміром, в компаніях з агресивним стилем роботи дістатися до керівних посад мають можливість люди миролюбні й неконфліктні, так як агресивні кадри завдали один одному непоправні "рани" в іміджі та репутації, поки боролися за владу. Звичайно, всі ці приклади умовні, але суть в тому, що і добра, позитивна людина має шанси домогтися успіхів у кар'єрі.
Доброта - це коли ми робимо добре не тільки собі, а й оточуючим нас людям, світові. Добра людина часто діє наперекір особистим інтересам, у той час як вчинки злого спрямовані на роблення добра виключно самому собі. Таким чином, добра людина налаштовує до себе світ і людей, що у ньому, а злий в результаті своїх маніпуляцій може розраховувати виключно на себе.
В цілому, в людині генетично закладено дві основні поведінкові програми: творча і захисна. Перша включає в себе стан доброти, радості, довіри, одкровення, любові і забезпечує правильне функціонування всіх органів і систем.
Захисний стан - це гнів, страх, жадібність, ворожість, заздрість, зарозумілість, незадоволеність, презирство, злість, роздратування, ненависть, обурення, обурення, хитрість, агресивність. Все це необхідно виключно для виживання в критичній ситуації, тобто на короткий час, і обов'язково має змінюватися творчими станами.
Добро і зло - абстрактні категорії, тому навести факти, чому краще бути добрим, а не злим, неможливо. Варто лише довіряти власній інтуїції, почуттям; довіряти про те, що доброта - енергія, спрямована в зовнішній світ - завжди повертається в тій чи іншій формі. До того ж, численні релігії та релігійні вчення пропагують саме доброту. Так що варто довіряти і багатотисячолітньому людському досвіду, вибираючи власну стратегію поведінки. Адже саме доброта "вписує" нас в картину світу, робить природною частиною всього сущого. Саме "добра" стратегія поведінки гарантує наші розвиток і самовдосконалення. Тобто роблячи добро людям, ми робимо добро і собі.
Добра людина притягує до себе більше інших таких же добряків. Але ж відомо, що "не май сто рублів, а май сто друзів". До того ж, саме позитивний настрій забезпечує і гарне здоров'я. У здоровому тілі - здоровий дух, і навпаки. Так що доброта - ще й шлях до довголіття.
Одному довольно опытному охотнику кто-то прислал посылку с сюрпризом. В посылке оказался маленький, беленький, миленький, пушистенький щеночек. Но когда охотник открыл посылку, этот "щеночек" настолько решительно бросился на него, что мужику пришлось на столе. Там, на столе, он и просидел весь день, пока щенок не уснул.
Ну что же, охотник отлично знал, как надо воспитывать подобное существо. Щенок оказался запертым в комнате без еды на два дня. И хоть он расцарапал там всю дверь и изгрыз всю мебель, охотник не сдавался и не выпускал щенка, потому что знал, что скоро всё будет хорошо, и они со щенком подружатся. Так и случилось. Когда охотник выпустил щенка, тот бросился не на него, а на миску с угощением. Щенок вполне оценил поступок своего нового хозяина, и после этого даже перестал кусать его по ночам. Охотник назвал щенка "Снап". Все мужчины в этих местах часто собирались вместе и устраивали охоту на волков, которые уничтожали стада овец . Охотник стал брать с собой своего маленького Снапа. Однако, он держал его в седле и не позволял присоединиться к охоте. Так продолжалось, пока Снап не подрос. Однажды, свора взяла след небольшого шакала и бросилась за ним. Снап впервые принял участие в охоте и бросился вперёд вместе со сворой. Борзые быстро догнали шакала, окружили его, лаяли и не позволяли ему уйти. Вскоре подоспели волкодавы, и расправа над шакалом длилась недолго. В этой огромной мешанине собак, собравшихся вокруг бездыханного шакала, никто не мог разглядеть маленький, белый комочек по имени Снап. Его просто не было видно за спинами огромных, породистых животных. "Ну что же", --сказали другие охотники хозяину Снапа. --"От твоего плюшевого щенка не оказалось никакого проку! Ну, ладно! Если хочешь, пусть он и впредь бегает вместе с остальными собаками. По крайней мере, он никому не мешает". Однако, хозяин Снапа был совершенно иного мнения о нём. Он только улыбнулся и спокойно сказал остальным: "Вы обязательно узнаете -- на что он Только немного погодите, пусть представится случай! " На следующей охоте свора взяла след молодого волка. Это было уже нечто посерьёзнее, чем трусливый шакал. Борзые снова догнали хищника, окружили его и лаяли. Тут подоспели волкодавы. Но что это? Они не спешат набрасываться на волка, потому что тот не собирался сдаваться, а, наоборот, лязгнул зубами и укусил одного из нападавших. Но ничего, сейчас подоспеют королевские доги! А вот и доги! Но нет, они не стали бросаться на волка сразу! Они сначала полают на волка, окружив его, наберутся сил ...а уж потом волку пощады не видать! Охотники видят всё в бинокль, и немного разочарованы. В этой ситуации им надо будет немного отогнать свору и пристрелить волка. Но тут произошло что-то непонятное. Из кустов выскочил маленький, белый комочек, молча пробежал сквозь собравшуюся свору и не останавливаясь к своему хозяину прибежал счастливый Снап. Что же, хозяину пришлось посадить Снапа в седло и показать ему волка. Но он спрыгнул с седла и побежал вслед за сворой. Борзые сразу оценили силу этого чудовища. На всякий случай встав подальше от него, они старались лаять не слишком сильно. Всё-таки, они понимали, что опасно злить такого противника. И вдруг, в этот момент из кустов выскочил маленький, белый комочек. Стал ли он останавливаться, чтобы полаять и напугать волка? Не останавливаясь, молча, он пробежал сквозь кольцо и бросился к волку. Волк среагировал мгновенно. Он резко ударил Снапа всеми своими клыками. Снап отлетел в сторону с прокусанным боком. Но что он делает? Он встаёт и, так же молча, снова бросается на волка, целясь ему в нос. И волк на мгновение дрогнул. Этого мгновения хватило Снапу, чтобы вцепиться волку в нос мёртвой хваткой. и когда битва наконец закончилась, на земле лежали волк - могучий гигант - и вцепившаяс
Ноздрев – третий помещик, у которого Чичиков пытается купить мертвые души. Это молодцеватый 35-летний «говорун, кутила, лихач». Н. непрерывно врет, задирает всех без разбору; он очень азартен, готов «нагадить» лучшему другу без какой-либо цели. Все поведение Н. объясняется его главенствующим качеством: «юркостью и бойкостью характера», т.е. безудержностью, граничащим с беспамятством. Н. ничего не задумывает и не планирует; он просто ни в чем не знает меры. На пути к Собакевичу, в трактире, Н. перехватывает Чичикова и везет к себе в имение. Там он насмерть ссорится с Чичиковым: тот не согласен играть в карты на мертвых душ, а также не хочет купить жеребца «арабских кровей» и получить души в придачу. Наутро, забыв обо всех обидах, Н. уговаривает Чичикова сыграть с ним в шашки на мертвые души. Уличенный в жульничестве, Н. приказывает избить Чичикова, и только появление капитан-исправника успокаивает его. Именно Н. едва не погубит Чичикова. Столкнувшись с ним на балу, Н. кричит во всеуслышание: «он торгует мертвыми душами!», чем порождает массу самых невероятных слухов. Когда же чиновники призывают Н., чтобы разобраться во всем, герой подтверждает все слухи сразу, не смущаясь их противоречивостью. Позже он приезжает к Чичикову и сам рассказывает обо всех этих слухах. Моментально забыв о нанесенной им обиде, он искренно предлагает Чичикову увезти губернаторскую дочку. Домашняя обстановка в полной мере отражает сумбурный характер Н. Дома у него все бестолково: посередине столовой стоят козлы, в кабинете нет книг и бумаг и т. д. Можно сказать, что безграничная ложь Н. – это оборотная сторона русской удали, которой Н. наделен в избытке. Н. не до конца пуст, просто его безудержная энергия не находит себе должного применения. С Н. в поэме начинается череда героев, сохранивших в себе что-то живое. Поэтому в «иерархии» героев он занимает сравнительно высокое – третье – место.
Объяснение:
Доброта - пріоритетний шлях людської поведінки: про це твердять нам книги, фільми і мультфільми, в яких, як правило, добро завжди перемагає зло. Але часто в житт гаємо, що великих успіхів, в тому числі і фінансових, домагаються ті, хто зносить все на своєму шляху, забуваючи про моральні принципи. Такі люди, мабуть, керуються законом еволюції, стверджує, що "виживає найсильніший". Але соціологи не настільки однозначні, адже - запевняють вони - людське суспільство все-таки живе не за законом джунглів.
Існує класична модель розрахунку конкурентності тварин в рамках одного виду, відома як "Голуби і яструби". У цій моделі розраховується виграшна стратегія при боротьбі за їжу, самку або територію - тобто за важливі для виживання ресурси. Відповідно до даної схеми, голуб ухиляється від бійки і агресії, в той час як яструб хижо бореться до перемоги або до плачевного фіналу. У моделі проводиться математичний розрахунок того, як буде коливатися складу яструбів і голубів в популяції: один яструб серед голубів буде почувати себе чудово, але, як тільки яструбів стає багато, "перемагає" голуб, який розмножується, в той час як яструби один одного знищують ,
У людському суспільстві принцип цієї моделі відомий як "вівці серед вовків". Приміром, в компаніях з агресивним стилем роботи дістатися до керівних посад мають можливість люди миролюбні й неконфліктні, так як агресивні кадри завдали один одному непоправні "рани" в іміджі та репутації, поки боролися за владу. Звичайно, всі ці приклади умовні, але суть в тому, що і добра, позитивна людина має шанси домогтися успіхів у кар'єрі.
Доброта - це коли ми робимо добре не тільки собі, а й оточуючим нас людям, світові. Добра людина часто діє наперекір особистим інтересам, у той час як вчинки злого спрямовані на роблення добра виключно самому собі. Таким чином, добра людина налаштовує до себе світ і людей, що у ньому, а злий в результаті своїх маніпуляцій може розраховувати виключно на себе.
В цілому, в людині генетично закладено дві основні поведінкові програми: творча і захисна. Перша включає в себе стан доброти, радості, довіри, одкровення, любові і забезпечує правильне функціонування всіх органів і систем.
Захисний стан - це гнів, страх, жадібність, ворожість, заздрість, зарозумілість, незадоволеність, презирство, злість, роздратування, ненависть, обурення, обурення, хитрість, агресивність. Все це необхідно виключно для виживання в критичній ситуації, тобто на короткий час, і обов'язково має змінюватися творчими станами.
Добро і зло - абстрактні категорії, тому навести факти, чому краще бути добрим, а не злим, неможливо. Варто лише довіряти власній інтуїції, почуттям; довіряти про те, що доброта - енергія, спрямована в зовнішній світ - завжди повертається в тій чи іншій формі. До того ж, численні релігії та релігійні вчення пропагують саме доброту. Так що варто довіряти і багатотисячолітньому людському досвіду, вибираючи власну стратегію поведінки. Адже саме доброта "вписує" нас в картину світу, робить природною частиною всього сущого. Саме "добра" стратегія поведінки гарантує наші розвиток і самовдосконалення. Тобто роблячи добро людям, ми робимо добро і собі.
Добра людина притягує до себе більше інших таких же добряків. Але ж відомо, що "не май сто рублів, а май сто друзів". До того ж, саме позитивний настрій забезпечує і гарне здоров'я. У здоровому тілі - здоровий дух, і навпаки. Так що доброта - ще й шлях до довголіття.