Твір на тему “Образ Гамлета” за твором Шекспіра “Гамлет”
Гамлета кожен сприймає по-своєму. Хтось вважає його борцем, хтось – слабохарактерною, але все ж цього персонажа знають і люблять дуже багато.
Гамлет є героєм однойменної п’єси У. Шекспіра. Данський принц колись був щасливим юнаків, з люблячою сім’єю, коханою дівчиною і справжніми вірними друзями. Одного разу у героя помирає батько, і з цього моменту його життя перевертається з ніг на голову. Мати виходить заміж за брата свого покійного чоловіка. Клавдій стає новим королем. Уві сні Гамлету є привид померлого батька, який розповідає, що винен у всьому Клавдій, і просить помститися. Колишній світ Гамлета починає валитися.
Раніше Гамлет вважав людину вінцем творіння, центром Всесвіту, який може абсолютно все. А тепер він розуміє, що абсолютно безпорадний. І задає питання: “Бути чи не бути?” Ця фраза відома всьому світу, вона на вустах навіть тих, хто не знайомий з твором. Що ж краще, визнати і прийняти недосконалість світу цього? Або боротися за справедливість всупереч усьому? На його думку, чесні люди на нашій землі велика рідкість, їх одиниці на десятки тисяч. А “Данія – тюрма… з безліччю темниць”.
Можливо, Гамлет і далі жив би зі своїми переконаннями, але події, що відбулися змусили цю людину подивитися по-новому на все навколо. Герой перебуває в повному розпачі, на межі. В результаті його свідомість немов роздвоюється, і чим далі, тим більше.
В остаточному підсумку герой так і не знайшов для себе правильної відповіді. Нікуди не пішли сумніви, що терзали його. Гамлет немов випромінює страждання і песимізм, але з величезною силою. Можливо в цьому причина такої великої прихильності читача до цього героя. Цей твір вчить нас тому, що не можна бути закоханим в ідеал людини, не можна вірити в його могутність. Як не сумно, але цей світ далекий від досконалості. Не варто цього забувати. Краще сподіватися на краще, але бути готовим до найгіршого. Тоді жодна ситуація не зможе так зруйнувати світ людини, як це сталося з Гамлетом.
Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір В.Бикова «Альпійська балада». Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи.
Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах.
Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину.
На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань
ответ: Ставлення таке як і в нього до інших
Далі просто дописуй таке ставлення як і в нього я за таке отримав 11