В маленький город едет ревизор. За него принимают Хлестакова( чиновника из Петербурга). Городничий говорит своим подчиненным навести порядок. Между тем, новоиспеченному ревизору несут взятки местные чиновники и даже делятся друг с другом впечатлениями по этому поводу. Хлестаков сначала не понимает, почему к нему такое отношение, а потом входит в роль. Он даже ухаживает за женой городничего Анной Антоновной и становится женихом его дочери Марии. Хлестаков уезжает с подарками. Вскоре появляется настоящий ревизор.Немая сцена в конце комедии дает возможность читателям поразмышлять , как и чиновникам - тоже.
Золотий жук характеристика образа Вільяма Леграна
Твір розміщено в остап вишня (губенко) від Tvir в Понедельник 1 апреля
Легран Вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою. Л. походить зі стародавньої гугенотської сім’ї; невдачі позбавили його багатств і довели до вбогості. Як озивається про Л. його друг-оповідач, «він відмінно утворений і наділений незвичайними здатностями, але разом з тим заражений мізантропією й страждає від хворобливого стану розуму, упадаючи поперемінно те в захопленість, то в похмурість». На майже безлюдному Селливановом острові, де Л. шукає самоти, він виявляє дивного жука й пергамент, за до яких довідається місцезнаходження скарбу капітана Кидда, героя народних балад, що оспівують цього відважного пірата, що жив за два сторіччя до описуваних подій. Скарб допомагає Л. повернути ніколи втрачене багатство.
Оповідачеві, старому слузі-негрові Юпітеру, і читачам дії Л. стають зрозумілими тільки у фіналі, а доти він здається хворим або божевільним, тоді як на перевірку Л. нагадує Дюпена, володіючи настільки ж твердою розважливістю. По вважав, що всьому незрозуміле й таємничому є логічне пояснення: Л. «не давав своїм думкам збитися зі шляхи, логіка ж допускала тільки одне рішення»