Шерлок Холмс (в англійському оригіналі пишеться як Sherlock Holmes) – літературний персонаж, головний герой серії творів Артура Конан Дойла (Дойля), по праву вважаються класикою не тільки детективного жанру, але й світової літератури в цілому. За загальновизнаного думку прототипом великого сищика послужив колега Конан Дойля Джозеф Белл, лікар, який працював в Единбурзькому королівському госпіталі разом з сером Артуром.
Особистість Холмса
При першій зустрічі з Шерлоком Холмсом («Етюд у багряних тонах») доктор Уотсон описує великого сищика як високого, худорлявого молодика: "на Зріст він був більше шести футів, але за своєю надзвичайною худорби здавався ще вище. Погляд у нього був гострий, пронизливий, якщо не вважати тих періодів заціпеніння, про які йшлося вище; тонкий орлиний ніс надавав його обличчю виразу живої енергії та рішучості. Квадратний, трохи виступає вперед підборіддя теж говорив про рішучий характер."
За освітою Шерлок Холмс - біохімік. Працює лаборантом в одній з лондонських лікарень. Але про це йдеться лише на початку "Етюдом в багряних тонах". "Один малий, який працює в хімічній лабораторії при нашій лікарні... По-моєму, він відмінно знає анатомію, і хімік він першокласний, але, здається, медицину ніколи не вивчав систематично". Проте ні в одному з творів фельдшер-лаборант на роботі не з'являється. Так само, як і автор більше не говорить про основну роботу свого головного героя. Холмс — багатогранна особистість. Володіючи різнобічними талантами, він присвятив своє життя кар'єрі приватного детектива. Розслідуючи справи, якими постачають його клієнти, що він спирається не стільки букви закону, скільки на свої життєві принципи, правила честі, які в ряді випадків замінюють йому параграфи бюрократичних норм. Неодноразово Холмс дозволяв людям, на його думку, виправдано скоювали злочин, уникнути покарання. Холмс в принципі не меркантильний, його в першу чергу займає робота. За свою працю по розкриттю злочинів Шерлок Холмс бере справедливу винагороду, але якщо його черговий клієнт бідний, може взяти плату символічно або взагалі відмовитися від неї.
Холмс — житель вікторіанської Англії, лондонець, чудово знає своє місто. Його можна вважати домосідом, і він виїжджає за межі міста (країни) тільки в разі крайньої необхідності. Багато справи Холмс розгадує, не виходячи з вітальні місіс Хадсон, називаючи їх «справами на одну трубку».
У побуті Холмс має стійкі звички. Він невибагливий і практично байдужий до зручностей, абсолютно байдужий до розкоші. Його не можна назвати розсіяним, але він дещо байдужий до порядку в кімнаті і обережності в поводженні з речами. Наприклад, проводить ризиковані хімічні експерименти у своїй квартирі, нерідко наповнюючи її задушливими або смердючими парами, або тренується у стрільбі, вибиває пострілами вензель королеви Вікторії на стіні кімнати.
Холмс — переконаний холостяк, жодного разу, за його словами, не зазнавши ні до кого романтичних почуттів. Неодноразово заявляє, що взагалі не любить жінок, хоча незмінно ввічливий з ними і готовий до Тільки один раз у житті Холмс, можна сказати, не те щоб був закоханий, але перейнявся великою повагою до якоїсь Ірен Адлер, героїні оповідання «Скандал в Богемії».
Холмс курить міцний тютюн. У повісті «Етюд у багряних тонах»доктор Уотсон заявляє, що Холмс не вживає наркотики, але в «Знаку чотирьох» ми бачимо його вживають кокаїн внутрішньовенно. Це пояснюється тим, що до початку ХХ століття кокаїн вважався медичним засобом.
Про відносини Холмса з алкоголем складно сказати щось певне, хоча суворим непитущим він явно не є.
Холмс в принципі не марнославний, і в більшості випадків подяку за розкритий злочин його мало цікавить:
— Як несправедливо розподілився виграш! [...] Все в цій справі зроблено вами. Але дружину отримав я. А вся слава дістанеться Джонсу. Що ж залишається?
— Мені? — сказав Холмс. — А мені — ампула з кокаїном.
«Знак чотирьох»
Хоча в ряді випадків Холмс висловлює свою досаду з приводу такого стану речей:
— Але ж, напевно, не можна втрачати ні секунди, — стривожився я. — Піти покликати кеб?
— А я не впевнений, поїду я чи ні. Я ж ледар, яких світ не бачив, то є, звичайно, коли на мене нападає лінь, а взагалі-то можу бути і моторним.
— Ви ж мріяли про такий випадок!
— Любий мій, та що мені за сенс? Припустимо, я распутаю це справа — адже все одно Грегсон, Лестрейд і компанія прикарманят всю славу. Така доля особи неофіційного.
«Етюд у багряних тонах»
Проте він досить ревно відноситься до порівняно свого таланту сищика з іншими європейськими детективами.
Холмс воліє приймати клієнтів у себе вдома. Навіть дуже заможні клієнти, особи королівської крові і сам прем'єр-міністр Англії, приходять особисто до нього на прийом. Холмс — театрал, полюбляє обідати в ресторані «Сімпсонс» .
Ба́сня — стихотворное или прозаическое литературное произведение нравоучительного, сатирического характера. В конце или в начале басни содержится краткое нравоучительное заключение — так называемая мораль. Действующими лицами обычно выступают животные, растения, вещи. В басне высмеиваются пороки людей.
Басня — один из древнейших литературных жанров. В Древней Греции был знаменит Эзоп (VI—V века до нашей эры), писавший басни в прозе. В Риме — Федр (I век нашей эры). В Индии сборник басен «Панчатантра» относится к III веку. Виднейшим баснописцем нового времени был французский поэт Жан Лафонтен (XVII век).
В России развитие жанра басни относится к середине XVIII — началу XIX веков и связано с именами А. П. Сумарокова, И. И. Хемницера, А. Е. Измайлова, И. И. Дмитриева, хотя первые опыты стихотворных басен были ещё в XVII веке у Симеона Полоцкого и в первой половине XVIII века у А. Д. Кантемира, В. К. Тредиаковского. В русской поэзии вырабатывается басенный вольный стих, передающий интонации непринуждённого и лукавого сказа.
Ба́сня — стихотворное или прозаическое литературное произведение нравоучительного, сатирического характера. В конце или в начале басни содержится краткое нравоучительное заключение — так называемая мораль. Действующими лицами обычно выступают животные, растения, вещи. В басне высмеиваются пороки людей.
Басня — один из древнейших литературных жанров. В Древней Греции был знаменит Эзоп (VI—V века до нашей эры), писавший басни в прозе. В Риме — Федр (I век нашей эры). В Индии сборник басен «Панчатантра» относится к III веку. Виднейшим баснописцем нового времени был французский поэт Жан Лафонтен (XVII век).
В России развитие жанра басни относится к середине XVIII — началу XIX веков и связано с именами А. П. Сумарокова, И. И. Хемницера, А. Е. Измайлова, И. И. Дмитриева, хотя первые опыты стихотворных басен были ещё в XVII веке у Симеона Полоцкого и в первой половине XVIII века у А. Д. Кантемира, В. К. Тредиаковского. В русской поэзии вырабатывается басенный вольный стих, передающий интонации непринуждённого и лукавого сказа.
Шерлок Холмс (в англійському оригіналі пишеться як Sherlock Holmes) – літературний персонаж, головний герой серії творів Артура Конан Дойла (Дойля), по праву вважаються класикою не тільки детективного жанру, але й світової літератури в цілому. За загальновизнаного думку прототипом великого сищика послужив колега Конан Дойля Джозеф Белл, лікар, який працював в Единбурзькому королівському госпіталі разом з сером Артуром.
Особистість Холмса
При першій зустрічі з Шерлоком Холмсом («Етюд у багряних тонах») доктор Уотсон описує великого сищика як високого, худорлявого молодика: "на Зріст він був більше шести футів, але за своєю надзвичайною худорби здавався ще вище. Погляд у нього був гострий, пронизливий, якщо не вважати тих періодів заціпеніння, про які йшлося вище; тонкий орлиний ніс надавав його обличчю виразу живої енергії та рішучості. Квадратний, трохи виступає вперед підборіддя теж говорив про рішучий характер."
За освітою Шерлок Холмс - біохімік. Працює лаборантом в одній з лондонських лікарень. Але про це йдеться лише на початку "Етюдом в багряних тонах". "Один малий, який працює в хімічній лабораторії при нашій лікарні... По-моєму, він відмінно знає анатомію, і хімік він першокласний, але, здається, медицину ніколи не вивчав систематично". Проте ні в одному з творів фельдшер-лаборант на роботі не з'являється. Так само, як і автор більше не говорить про основну роботу свого головного героя. Холмс — багатогранна особистість. Володіючи різнобічними талантами, він присвятив своє життя кар'єрі приватного детектива. Розслідуючи справи, якими постачають його клієнти, що він спирається не стільки букви закону, скільки на свої життєві принципи, правила честі, які в ряді випадків замінюють йому параграфи бюрократичних норм. Неодноразово Холмс дозволяв людям, на його думку, виправдано скоювали злочин, уникнути покарання. Холмс в принципі не меркантильний, його в першу чергу займає робота. За свою працю по розкриттю злочинів Шерлок Холмс бере справедливу винагороду, але якщо його черговий клієнт бідний, може взяти плату символічно або взагалі відмовитися від неї.
Холмс — житель вікторіанської Англії, лондонець, чудово знає своє місто. Його можна вважати домосідом, і він виїжджає за межі міста (країни) тільки в разі крайньої необхідності. Багато справи Холмс розгадує, не виходячи з вітальні місіс Хадсон, називаючи їх «справами на одну трубку».
У побуті Холмс має стійкі звички. Він невибагливий і практично байдужий до зручностей, абсолютно байдужий до розкоші. Його не можна назвати розсіяним, але він дещо байдужий до порядку в кімнаті і обережності в поводженні з речами. Наприклад, проводить ризиковані хімічні експерименти у своїй квартирі, нерідко наповнюючи її задушливими або смердючими парами, або тренується у стрільбі, вибиває пострілами вензель королеви Вікторії на стіні кімнати.
Холмс — переконаний холостяк, жодного разу, за його словами, не зазнавши ні до кого романтичних почуттів. Неодноразово заявляє, що взагалі не любить жінок, хоча незмінно ввічливий з ними і готовий до Тільки один раз у житті Холмс, можна сказати, не те щоб був закоханий, але перейнявся великою повагою до якоїсь Ірен Адлер, героїні оповідання «Скандал в Богемії».
Холмс курить міцний тютюн. У повісті «Етюд у багряних тонах»доктор Уотсон заявляє, що Холмс не вживає наркотики, але в «Знаку чотирьох» ми бачимо його вживають кокаїн внутрішньовенно. Це пояснюється тим, що до початку ХХ століття кокаїн вважався медичним засобом.
Про відносини Холмса з алкоголем складно сказати щось певне, хоча суворим непитущим він явно не є.
Холмс в принципі не марнославний, і в більшості випадків подяку за розкритий злочин його мало цікавить:
— Як несправедливо розподілився виграш! [...] Все в цій справі зроблено вами. Але дружину отримав я. А вся слава дістанеться Джонсу. Що ж залишається?
— Мені? — сказав Холмс. — А мені — ампула з кокаїном.
«Знак чотирьох»
Хоча в ряді випадків Холмс висловлює свою досаду з приводу такого стану речей:
— Але ж, напевно, не можна втрачати ні секунди, — стривожився я. — Піти покликати кеб?
— А я не впевнений, поїду я чи ні. Я ж ледар, яких світ не бачив, то є, звичайно, коли на мене нападає лінь, а взагалі-то можу бути і моторним.
— Ви ж мріяли про такий випадок!
— Любий мій, та що мені за сенс? Припустимо, я распутаю це справа — адже все одно Грегсон, Лестрейд і компанія прикарманят всю славу. Така доля особи неофіційного.
«Етюд у багряних тонах»
Проте він досить ревно відноситься до порівняно свого таланту сищика з іншими європейськими детективами.
Холмс воліє приймати клієнтів у себе вдома. Навіть дуже заможні клієнти, особи королівської крові і сам прем'єр-міністр Англії, приходять особисто до нього на прийом. Холмс — театрал, полюбляє обідати в ресторані «Сімпсонс» .