Пан Журден — головний герой комедії «Міщанин-шляхтич» — заможний торговець. У нього все є, але йому не вистачає родовитості. Журден страждає від того, що його рід — це міщани, торговці. Він бачить, що аристократія відіграє в суспільстві велику роль, і йому хочеться бути серед тих, хто, як йому здається, має вишуканий смак, гарну освіту, може вільно спілкуватися із королем. Щоб бути схожим на аристократа, пан Журден кидає всі свої справи, береться вивчати музику, філософію, вправляється у танцях і фехтуванні. Батько дорослої дочки, він, мов підліток, захоплюється обновами, вірить слову брехливого кравця, що завузькі панчохи, тісні черевики, костюм у квіточках — це саме те, що носять аристократи. Засліплений ідеєю стати шляхтичем, пан Журден знайомиться із графом-шахраєм Дорантом, пише ніжні листи, дарує коштовності маркізі-авантюристці Дорімені. Він вірить, що за до цих сумнівних знайомств упритул підійде до своєї найзаповітнішої мети — стане шляхтичем. Усі, кого пан Журден наблизив до себе, з ким подружився, намагаються створити навколо нього атмосферу вишуканості, значущості його персони, всіляко підтримують його ідею. Але все це блюзнірство спрямоване на те, щоб пан Журден оплачував нікому не потрібні уроки, послуги, поради.Та попри всю дивакуватість поведінки, пан Журден показує себе зовсім не таким дурним, як декому здається. Він типовий буржуа, а тому дуже добре знає ціну грошам; природний розум підказує йому слова до маркізи; він чудово розуміє, що свого часу не здобув гарної освіти і дозволив би себе відшмагати, «аби тільки знати все те, чого вчать у школі».Пана Журдена можна назвати типовим представником буржуазії, яка тільки- но почала зароджуватися. Невдовзі вона набере сили, оголосить останній бій феодальному дворянству і переможе.
Жил лунный свет на небе, скучно было ему одному. Звезды молчат, а луна только о своем и говорит. И жил так он, весь день, но когда наступала ночь, спускался он на землю и искал новых друзей, собеседников. И вот в одину прекрасную ночь, спустился лунный свет на землю, и увидел маленького паучка. Паучек плел свою замечательную паутину, но других насекомых она не привлекала,и тогда решил лунный свет паучку и ответил паутину своим ярким светом. Паучку очень понравилась, и он подружился с лунный светом. Каждую ночь они общались, а лунный свет новому другу. Надеюсь
Отправляя сына служить отечеству, старший Гринев на прощание сказал ему: «Прощай, Петр. Служи верно, кому присягнешь; слушайся начальников; за их лаской не гоняйся; на службу не напрашивайся; от службы не отговаривайся; и помни пословицу: береги платье снову, а честь смолоду».И Петр берег. По дороге к месту службы он по наивности проигрался человеку, с которым едва свел знакомство. Никакие уговоры Савельича броситься победителю в ноги не заставили Гринева сделать это: коль проигрался - нужно отдавать. Честь свою Петр Гринев не запятнал даже в тех случаях, когда за нее легко можно было поплатиться головой. Первый случай - это дуэль. Петр не мог просто так оставить без ответа бесстыдный наговор Швабрина на Машу Миронову. Защитить ее от сплетен отвергнутого и из-за этого разгневанного воздыхателя, было для Гринева делом чести. Что касается Швабрина, то он в повести - полная, противоположность Гриневу, человек, для которого понятия «честь и благородство» вовсе не существуют. Во время поединка Швабрин не гнушается воспользоваться двусмысленностью ситуации для нанесения бесчестного удара. Ничего не стоит этому глубоко безнравственному человеку присягнуть другому государю, в то время как Гринев и тут благороден, А ведь Швабрин - образованный человек, он не был «недорослем», каким был тот же Гринев. Этим фактом Пушкин подчеркивает, что благородство и образованность - две разные вещи. Более того - огромное значение имеют взаимоотношения в семье, в которой человек воспитывался.
Пан Журден — головний герой комедії «Міщанин-шляхтич» — заможний торговець. У нього все є, але йому не вистачає родовитості. Журден страждає від того, що його рід — це міщани, торговці. Він бачить, що аристократія відіграє в суспільстві велику роль, і йому хочеться бути серед тих, хто, як йому здається, має вишуканий смак, гарну освіту, може вільно спілкуватися із королем. Щоб бути схожим на аристократа, пан Журден кидає всі свої справи, береться вивчати музику, філософію, вправляється у танцях і фехтуванні. Батько дорослої дочки, він, мов підліток, захоплюється обновами, вірить слову брехливого кравця, що завузькі панчохи, тісні черевики, костюм у квіточках — це саме те, що носять аристократи. Засліплений ідеєю стати шляхтичем, пан Журден знайомиться із графом-шахраєм Дорантом, пише ніжні листи, дарує коштовності маркізі-авантюристці Дорімені. Він вірить, що за до цих сумнівних знайомств упритул підійде до своєї найзаповітнішої мети — стане шляхтичем. Усі, кого пан Журден наблизив до себе, з ким подружився, намагаються створити навколо нього атмосферу вишуканості, значущості його персони, всіляко підтримують його ідею. Але все це блюзнірство спрямоване на те, щоб пан Журден оплачував нікому не потрібні уроки, послуги, поради.Та попри всю дивакуватість поведінки, пан Журден показує себе зовсім не таким дурним, як декому здається. Він типовий буржуа, а тому дуже добре знає ціну грошам; природний розум підказує йому слова до маркізи; він чудово розуміє, що свого часу не здобув гарної освіти і дозволив би себе відшмагати, «аби тільки знати все те, чого вчать у школі».Пана Журдена можна назвати типовим представником буржуазії, яка тільки- но почала зароджуватися. Невдовзі вона набере сили, оголосить останній бій феодальному дворянству і переможе.
Подробнее - на -
Объяснение: