1Андрей Петрович Гринёв – премьер-майор, отец Петра, единственный сын, привязанность, состоятельный помещик, честный дворянин, строгий, суровый человек, с твердым характером, решительный и упрямый, сдержанный, гордый.Авдотья Васильевна Гринёва – мать Петра, бедная дворянка, хозяйственная помещица, нежная, любящая мать, рукоделие.Савельич – крепостной Гринёвых, пожилой мужчина, преданный слуга, добрый, непьющий, упрямый, ворчливый, недоверчивый, любит спорить и торговаться, заботливый и ответственный, верный слуга, Бопре – гувернёр Петра, домашний учитель, добрый, но беспутный человек, любит выпить, спит на занятиях.
Палашка - толстая рябая прачка.3Центральным эпизодом первой главы является решение отца Петра отдать его на службу в армию в Оренбург, вместо Петербурга. Он считает, что серьезная суровая служба в крепости будет полезеней для сына, чем полная сомнительных развлечений жизнь в столице.Смысл эпизода состоит в том, что все родом из детства и каждый человек должен прожить жизнь честно, пройдя испытания. Главный герой отправился по велению отца в Оренбург, где его ждала настоящая армия, а не праздное существование.
___И___ЗВИНИ2 НЕМАГУ СДЕЛАТЬ
Література кінця XVIII — початку XIX століття характеризувалася бурлескно-травестійним, бароковим та романтичним стилями. Хоч як не захоплювалися "Енеїдою" І. П. Котляревського, однак письменники цього періоду прагнули облагородити мову, піднести її до високої літератури. Творчість поетів-романтиків якраз і ставила перед собою таке завдання.
Вперше про високі естетичні висоти народної мови заговорив Євген Гребінка, потім Григорій Квітка-Основ'яненко, Л. Боровиковський, А. Метлинський та інші.
Що було властиве українським поетам-романтикам? Для стилю поетів-романтиків характерний піднесений виклад сюжету, мелодійність, пестливі мовні форми. Так, Віктор Забіла, відомий своїми романтичними поезіями про нещасливе кохання, писав:
Гуде вітер вельми в полі!
Реве, ліс ламає;
Плаче козак молоденький,
Долю проклинає.
Повтори й народнопісенна лексика зробили цю поезію народною піснею.
Поет-романтик М. Петренко відомий своєю піснею "Дивлюсь я на небо", що й сьогодні є популярною, її знають і співають вже не одне покоління українців.
Взагалі вірші поетів-романтиків тяжіли до ліро-епічних балад, у їх тематиці переважала туга за минулою славою рідного краю, любовна лірика, відчувався деякий меланхолізм нарікання на долю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Левко Боровиковський започаткував романтизм як творчий метод в українській літературі. Найбільше досягнення поета-романтика — дванадцять балад, написаних на сюжет українських народних переказів, здебільшого це балади про щиру любов молодих людей, як, наприклад, балада "Маруся".
За минулою звитяжною славою козацтва сповнені суму й туги поезії А. Метлинського. Поет тривожиться тим, що гинуть прадавні звичаї. Вірші "Гетьман", "Козача смерть", "Степ", "Смерть бандуриста" — це крик-розпач поета, що закликає шанувати нашу історію, звичаї й обряди.
Всесвітньовідомі романси Євгена Гребінки "Очи черные, очи страстные",
"Ні, мамо, не можна нелюба любити" — це теж твори українського романтизму, які й нині чарують нас своєю народнопісенною довершеністю.
Отже, поети-романтики своєю творчістю сприяли популяризації української мови на народній основі, дбали про її визнання.
Объяснение: