До Шерлока Холмса звертається за до доктор Джеймс Мортімер, сільський лікар. Його друг, баронет сер Чарльз Баскервіль, помер за таємничих обставин біля свого родового маєтку, що знаходиться в англійському графстві Девоншир поблизу Грімпенської трясовини. Усе вказувало на природну смерть, якби не вираз нелюдського жаху на обличчі у покійника.
У роду Баскервілів існує одна моторошна родинна легенда, яку вони передають від покоління до покоління. Легенда ця оповідає про примарного собаку, який уночі переслідує всіх Баскервілів на болотах Грімпенської трясовини. Згідно з легендою, уперше примара з'явилася для того, щоб покарати одного з Баскервілів — безпутного пройдисвіта Гуґо, що жив у XVII столітті. З того часу собака інколи з'являвся знову, щоб забирати життя у нащадків Гуґо. Диявольська примара описується у легенді як велетенський собака чорної масті, з очима, що світяться та величезною пащею.
Доктор Мортімер благає детектива про до бо з Америки до родового «гнізда» прибуває останній нащадок роду Баскервілів, баронет Генрі Баскервіль, якому теж загрожує небезпека. Холмс вирішує доручити Ватсону супроводжувати сера Генрі до його маєтку та залишатися там із молодим Баскервілем до подальших розпоряджень.
Врешті-решт, убивцею виявляється один із сусідів Баскервіля — Джек Степлтон, який насправді був племінником сера Чарльза та кузеном сера Генрі. Почувши переказ моторошної легенди від самого Чарльза Баскервіля, Степлтон вирішив використати її у своїх цілях. Знаючи, що сер Чарльз хворий і може померти від сильного переляку, він придбав величезного пса, якого потім тримає на болоті. У потрібний момент Степлтон розмалював тварину фосфором, який не мав запаху та світився у темряві, і натравив на сера Чарльза. Той, налякавшись, почав тікати і помер від серцевого нападу.
Удруге Степлтон вирішив повторити цю пригоду з Генрі Баскервілем. Але в останню мить, коли собака кинулася на баронета, її застрелив Холмс.
Степлтон, намагаючись втекти від правосуддя, потопає у болоті.
2. Уважаемый профессор! Ваше открытие я считаю ни много ни мало гениальным. Пусть итог достаточно плачен - Вам же пришлось обратно превратить Шарикова в пса - ну чтож! Это сущая ерунда по сравнению с самой идеей! Подумать только, пересадить гипофиз человека Собаке! И не просто пересадить, а ещё и "окультурить" - научить ходить, говорить, читать, в конце концов! Это просто гениально. Полиграф Полиграфыч Шариков достал вам немало бед, но вы до последнего пытались сделать его нормальным членом общества, терпели его выходки, всячески развивали его. Вы - Ученый с большой буквы. Желаю вам в дальнейшем воплотить в жизнь множество ваших идей. P.S. но насчет того, что не стоит искусственно фабриковать спиноз, потому что любая баба может родить его, когда захочет - это вы правы.