Астрід Ліндгрен мала веселу вдачу, багату уяву, хист до жартів і до цікавих оповідей, — усі ці риси вона успадкувала від батька. Жарти, казки, історії, які вона чула від батька чи від друзів.
А любов до книг і читання, як вона зізналася згодом, виникла на кухні у Крістін, з якою вона дружила. Саме Крістін прилучила Астрід до дивовижного хвилюючого світу, в який можна було потрапляти, читаючи казки. Вразлива Астрід була приголомшена цим відкриттям, а пізніше і сама опанувала магію слова. Вдома її розповіді любили слухати не тільки брат і сестри, а й сусідські діти, з якими вона завше приятелювала. Не були до них байдужі й дорослі. Її здібності стали очевидними вже в початковій школі, де Астрід називали «віммербюнською Сельмою Лагерльоф», чого, на власну думку, вона не заслуговувала.
ответ: (надеюсь )
На мою думку, для детектива Шерлока Холмса більш важливим є розкрити злочин, той що планується. Звісно здійснений також треба розкрити. Проте наприклад, якщо когось вбили або пограбували, вже нічого не зміниш.А якщо ж злочин ще планується, то можна запобігти цьому злочину. Краще запобігти злочину аніж розкривати вже скоєний злочин. Взагалі Шерлок Холмс розкриває тільки цікаві для нього злочини. Для нього не дуже важливо здійснений злочин, чи він ще планується. У ході справи навіть може виявитись ще один злочин, окрім здійсненого, навіть злочин який планується.