В 1941—1945 гг. советская лит-ра достигла больших творческих успехов. Как отмечал на II Всесоюзном съезде советских писателей А. Сурков, *Великая Отечественная война сплотила еще теснее всех писателей народов СССР в единую дружескую семью, побратала их единством тематики и материала, общностью повышенной ответственности за жизнь и честь литературы и неизмеримо повысила авторитет литературы и литераторов среди многомиллионной читательской аудитории, укрепила неразрывную связь литературы с народом*. Богатейший опыт литературы военных лет убедительно показал, какой могучей социально-организующей силой может стать правдивое художественное слово народу в борьбе за великие идеалы.
В испытаниях войны с особой яркостью и полнотою раскрылись исторический оптимизм нашей лите-ы, ее патриотическое и гуманистическое содержание, народность. Советские писатели показывали, что наш народ ведет справедливую борьбу во имя торжества жизни, мирного социалистического труда, и своими книгами воодушевляли воинов и тружеников на борьбу с фашизмом. Во многих произведениях были изображены потрясающие по трагизму сцены. Герои, прототипами которых часто являлись реальные участники войны, отдавали жизнь ради победы, сознавая, что в бессмертии народа обретут личное бессмертие.
Главное, что характеризует литературу 1941—1945 гг.,— это ее героичность, обусловленная самим содержанием Великой Отечественной войны. «Героизм массы и рядовой единицы» (Горький) становится центральной темой литературного процесса, находит разностороннее и разнохарактерное отражение в лучших произведениях этой поры, единых по своей идейной, патриотической направленности, отличных по и формам художественной типизации.
В годы войны в творчестве ряда писателей отчетливо проявились романтические тенденции, стремление раскрыть героику
Відповідь:ЖУРДЕН - герой комедії Мольєра «Міщанин у дворянстві» Пан Журден - один із самих забавних персонажів великого комедіографа. Потішаються над ним в рівній мірі і дійові особи п'єси, і читачі, і глядачі. Справді, що може бути більш безглуздим для оточуючих, ніж літній торговець, несподівано помешавшийся на світському поводженні і несамовито прагне бути схожим на аристократа. Спрага «зміни долі» до того сильна в Ж. , що, попри природну немузыкальность і незграбність, він розучує хитромудрі па» модних танців, розмахує шпагою, неодмінною дворянським атрибутом, і під керівництвом численних вчителів осягає прийоми зваблювання вимогливих представниць світського суспільства. У який раз у комедії Мольєра все крутиться навколо гри. Ж. не терпиться вжитися в роль завзятого придворного, а навколишні, за деяким винятком, «підіграють» герою, переслідуючи свої досить меркантильні цілі. Навіть опирається дорогим безумств чоловіка пані Журден і її смішлива служниця врешті-решт розуміють, що «гру» Ж. достатньо направити в потрібне русло, щоб від неї ніхто не постраждав. Так, в кінці п'єси з до ряджених домочадців виходить за улюбленого дочка Ж. , яку непохитний тато готував виключно за дворянина. А сам Ж. в результаті хитрого плану нареченого дочки стає «мамамуши» і «наближеним турецького султана» . Це квазитурецкое слово-монстр як не можна краще виражає жахливий несмак і неорганічність претензій новоявленого вельможі. Воно складено спеціально для Ж. пустотливими і заповзятливими молодцями, Клеонтом і Ковьелем, що вирішили в що б те не стало отримати в дружини дочку і служницю спятившего буржуа. «Турецька церемонія» , покликана «присвятити» у дворянство Ж., - кульмінація комедії і «апофеоз» героя, який відчув себе в процесі пародійної балетної феєрії справдешнім «мусульманським аристократом» . Образ Ж. , однак, складніше, ніж може здатися. Його актуальна для епохи соціальне підґрунтя не заважає бачити в комедії продовження серйозних роздумів про Мольєра ігровому людського буття, про функції гри, наповнює життя суспільства, про різних іпостасях ігрового поведінки і про «витрати» людський ігрової активності. На цей раз предметом дослідження виявилося ігрове оформлення кастових train de vie (образів життя) . Незграбний буржуа Ж. , приміряє на себе етикетні стандарти дворянства, виявляється в п'єсі своєрідним дзеркалом, що відображає і безыдеальную, позбавлену творчого духу буржуазну манеру жити, і надлишково орнаментований, манірний стиль аристократичного поведінки.
Пояснення:
Выражения из народных сказок, которые употребляет поэт, добавляют осознание родства слушателя и лирической героини: «степного сизого орла», «Лети за ясным солнцем».
Повторяющиеся слова усиливают эмоции: «на берег», «про», «пусть». Завершает песню первый куплет.
Большое количество глаголов усиливают динамику стиха.
Употребляется просторечное восклицание: «ой, ты песня»
Инверсия: «расцветали яблони», «поплыли туманы».
Олицетворение: «ты лети», «передай привет»
Выражение «песенка девичья» создает впечатление доносящейся звонкой песни девушки.