« Дзеркалом суспільства» називав театр великий письменник-сатирик Жан Батист Мольєр. «Зображуючи людей, ви пишете з натури, – говорив він. – Портрети їх повинні бути схожі, і ви нічого не досягли, якщо в них не впізнають людей вашого століття». Своїм основним завданням, завданням своєї творчості письменник вважав прагнення «дати на сцені приємне зображення загальних недоліків» і тим самим сприяти їх виправленню. А недоліків у сучасному йому суспільстві було досить багато – до такого висновку великий драматург прийшов гаючи за людьми, їх вчинками, бажаннями, пристрастями життя. У серці Мольєра все більше наростав протест проти соціальної несправедливості і недосконалості існуючого світу. І цей протест він висловлював на сторінках своїх творів. Увагу Мольєра, як автора комедій, залучали порушення норм людської моралі, відхилення від природних прагнень в ім’я надуманих цінностей. На його думку, фальшиві ідеали лежать в основі збоченої моралі. Саме тому він вимагав від людей справжньої моральної строгості, вміння підпорядковувати свої бажання і поведінку вимогам розуму.
Одним з яскравих реалістичних творів письменника стала комедія «Міщанин-шляхтич». В основу п’єси було покладено сюжет про багатого буржуа, готового в своєму прагненні до аристократичних титулів прийняти безглузде, фантастичне звання «мамамуші» і піддатися маскарадному обряду посвячення в це звання. Герой Мольєра, пан Журден – простодушний недалекий міщанин, який несподівано розбагатів і єдине бажання якого – стати дворянином. Для досягнення цієї мети герой готовий на будь-які приниження, він готовий виконувати найбезглуздіші поради тих, перед ким він схиляється. Його невігластво, довірливість і простодушність спонукали нахабного обманщика Доранта піддати Журдена «вихованню». Він обіцяє навчити героя манерам маркізів, закликає в усьому покластися на нього. Насправді ж ним керують виключно корисливі інтереси. Пройдисвіт грає не лише на прагненні міщанина стати дворянином, він підіграє недалекому простакові абсолютно в усьому, прагнучи отримати за свою «безцінну» до якомога більшу винагороду і таким чином збагатитися, не докладаючи особливих зусиль. Дорант користується бажанням Журдена доглядати за маркізою Доріменой . Для афериста це – прекрасна можливість влаштувати свято на честь своєї дами і добре поживитися за рахунок довірливого героя. Він вселяє Журдену, що маркіза до нього небайдужа, і тим самим підштовхує героя до активних і нерідко комічних дій .
Объяснение:
Поэма состоит из 30 частей, пролога и эпилога, условно разделяясь на три части. Каждая глава — небольшая новелла об эпизоде из фронтовой жизни Тёркина. Василий Тёркин — балагур и весельчак, душа своего подразделения. В бою — пример для всех, находчивый воин, который не растеряется в самой сложной ситуации. На привале вокруг него всегда собирается компания — Тёркин споёт и сыграет на гармони, никогда не полезет в карман за острым словом. Будучи раненым, на волоске от смерти (глава «Смерть и воин»), находит силы собраться и вступить в схватку со Смертью, из которой выходит победителем. При встрече с мирным населением ведёт себя скромно и с достоинством.
В четырёх авторских главах-отступлениях — рассуждения о войне, нелёгкой солдатской доле и намёки на то, как шла работа над книгой.
Повествование поэмы не связано с ходом войны 1941—1945 годов, но в нём присутствует хронологическая последовательность; упоминаются и угадываются конкретные сражения и операции Великой Отечественной войны: начальный период отступления 1941—1942 года, битва у Волги, переправа через Днепр, взятие Берлина.
История созданияОбъяснение:Поэма состоит из 30 частей, пролога и эпилога, условно разделяясь на три части. Каждая глава — небольшая новелла об эпизоде из фронтовой жизни Тёркина. Василий Тёркин — балагур и весельчак, душа своего подразделения. В бою — пример для всех, находчивый воин, который не растеряется в самой сложной ситуации. На привале вокруг него всегда собирается компания — Тёркин споёт и сыграет на гармони, никогда не полезет в карман за острым словом. Будучи раненым, на волоске от смерти (глава «Смерть и воин»), находит силы собраться и вступить в схватку со Смертью, из которой выходит победителем. При встрече с мирным населением ведёт себя скромно и с достоинством.
В четырёх авторских главах-отступлениях — рассуждения о войне, нелёгкой солдатской доле и намёки на то, как шла работа над книгой.
Повествование поэмы не связано с ходом войны 1941—1945 годов, но в нём присутствует хронологическая последовательность; упоминаются и угадываются конкретные сражения и операции Великой Отечественной войны: начальный период отступления 1941—1942 года, битва у Волги, переправа через Днепр, взятие Берлина.
История создания