На даний час на Землі проживає приблизно сім мільярдів людей. Вони вчаться, працюють, дружать. Але часто можна почути таке словосполучення як «справжня людина». Що ж означає цей вислів?
На мою в думку поняття «справжньої людини» входить багато дуже важливих для кожного якостей і рис характеру. По-перше, справжня людина повинна бути чесною та справедливою до всіх навколо. Така людина вміє до в складній ситуацій навіть тоді, коли з іншою людиною вона знаходиться в не дуже гарних стосунках.
Справжня людина вміє дружити: вона завжди відкладе себе та свої справи, щоб до другові, заступитися за нього. Для неї дружба завжди на першому місці. Така людина обов’язково має в собі такі риси характеру як хоробрість, мужність та відвагу. Якщо потрібно, вона завжди вступиться за того, кого ображають, навіть якщо прийдеться попасти під удар.
Справжній людині незнайомі такі слова як хитрість, злопам’ятність, недобросердність. Також ця людина завжди розуміюча, вона може увійти у чуже положення, піти на зустріч, коли цього потребує ситуація. Вона має свою думку, вміє ії відстоювати, але разом з цим вміє вислухати і думку опонента. Вона впевнена в собі, але при цьому не нагліє, та коли треба може бути скромною та тихою. Важливо відмітити, що вона завжди людяна та відноситься до інших якомога краще та людяніше. Вона не зобов’язана бути альтруїстом, але якщо потребується ії участь, завжди прийде на до , навіть якщо вона в конфлікті з цією людиною.
На жаль, не кожну людину можна назвати справжньою, бо зараз у світі багато людей, серед яких є як добрі, так і погані. Кожен повинен вміти розрізняти таких людей, а також виховувати в собі усі якості справжньої людини. Тут перелічені далеко не всі риси, присущі такій людині, насправді їх набагато більше, і я вважаю, що вони мають бути у кожному з нас!
Источник: Твір на тему Справжня людина
Эпиграф к «Мцыри» взят Лермонтовым из Библии – «Первой книги Царств». По библейской легенде во время одной из битв Саул строго-настрого запретил своим воинам прикасаться к еде, пока враг не будет сломлен.
Но сын царя не слышал приказа и поел мёда. За непокорность правитель велел лишить юношу жизни. Ионафан возмутился и печально произнес: «Вкушая, вкусих мало меда, и се аз умираю». Эти слова и послужили эпиграфом к поэме.
Мёд можно рассматривать как некое благо, сладостное для души, счастье, за которое не страшно и умереть. Ионафан – сын непослушный, возмущен несправедливостью, ведь мед придал ему сил, которые так были необходимы в ходе боя. Он готов умереть ради капли меда, но не покорно, а с гордо поднятой головой.
Источник: Смысл эпиграфа к поэме Мцыри
