На мою думку, людина не є царем, бо нас породила природа та ми її дитя. Зараз людина вважає себе великим створінням, бо ми найрозумніші істоти в світі, але це не дає право нам, на перевищення наших прав та на знищення інших істот. На сьогодні людина створили чи не мало проблем, я вважаю, що через спричинені людьми проблемами, як екологічними, так і соціальними, не дає право нам вважати себе кимось більшим, чим звичайною людиною. Ми маємо пам'ятати, що все людство - це породження природи. Цар - це титул, якого гідний тільки найповажніша та розоміюча все істота, я не можу сказати чи мі гідні цього титула.
Отже, людина морально не готова до цього титула.
(не судите строго, если есть ошибки, извините)
Объяснение:
Объяснение:.В одній з перших пригод Аліса знаходить зілля з написом "Випий мене" на пляшці, яке зменшує дівчинку до розміру всього 10 дюймів (25 см). А чарівний пиріг, якої вона з'їдає відразу після цього, має прямо протилежне властивість - Аліса стає настільки великою, що дістає головою до стелі
2.Країна Чудес сповнена персонажів, які легко змінюють форму - наприклад, гротескна герцогиня і її немовля. Поки Аліса тримає малюка на руках, його ніс стає більш кирпатим, а очі зближуються, і він починає хрюкати.
3.Пріключенія "Аліси в Задзеркаллі" продовжують дослідження нашого розуму і пірнають, зокрема, у вивченні природи людської мови. Вони починаються з перших сторінок другої книги про Алісу, коли героїня читає поему "Бурмоковт". Перші рядки поеми "... Воркалось, Холявко шорькі штрикають по мове / І хрюкоталі зелюки як мюмзики в наві ..." змушують дівчинку вигукнути: "Вона хороша, але її важко зрозуміти!"
4.Пізніше в свою подорож Аліса знайомиться з Білої Королевою, з якої веде довгі бесіди. Це найзагадковіше в творіннях Керролла - з дивовижною здатністю передбачати майбутнє. Втім, роздуми королеви про особливості пам'яті самі дивно пророчі.
5.Продолжая дослідження людської уяви, королева відзначає важливість думок про неможливе. Ця частина розповіді особливо подобається доктору Гопнику, яка вперше прочитала Алісу в три роки, а потім присвятила свою кар'єру вивченню того, як ми будуємо наші фантазії.