Былины — неотъемлемая часть русского фольклора. Богатырь Илья Муромец — один из самых любимых героев русских былин. «Илья Муромец и Соловей-Разбойник» рассказывает нам о том, кто такой Илья Муромец, откуда он родом и как стал могучим богатырем.
Илья Муромец — это реальный, а не выдуманный, человек, что отличает былину от сказки. По преданию, родился он в небольшом селе Карачарове, под городом Муромом. Илья был единственным сыном у немолодых родителей — простых крестьян. Он тридцать три года просидел не выходя из дому, не в силах подняться с места. Сидел бы он сиднем и дальше, но судьба приготовила для Ильи другой путь... Проходили через село Карачарово старцы, калики перехожие, благодаря которым и стал Илья защитником Руси. Напившись заговоренной воды и сделав первый шаг, Илья, можно сказать совершил первый свой подвиг — победив самого себя, свои страхи и сомнения.
На пути к «стольному Киеву-граду», ко дворцу Владимира Красна Солнышка, Илья в одиночку побеждает целое войско, осадившее Чернигов. Вопреки уговорам жителей города стать черниговским воеводой, Илья решает продолжить свой путь в Киев. Он разгромил врагов не ради награды, а из сострадания к осажденным людям. Оказав черниговцам, Илья продолжает свой путь, следуя своему предназначению: сражаться со злом.
Любой герой не был бы таковым, если б ему не пришлось на своем пути совершать героические поступки, наказывая разных злодеев. Первый из них, с которым пришлось вступить в поединок Илье Муромцу — Соловей-Разбойник. Если образ Ильи олицетворяет добрую силу, то Соловей-Разбойник — концентрация силы злой. В отличие от героя-богатыря, образ Соловья — полностью вымышленный, сказочный. Он вобрал в себя заботы русского народа, которому в конце X — начале XI веков, приходилось противостоять набегам степных кочевников. «Свищет злодей по-соловьему, кричит по-звериному, и от посвиста соловьего да от крику звериного трава-мурава пожухла вся, лазоревы цветы осыпаются, темные леса к земле клонятся, а люди замертво лежат!» — в этих словах словно слышется дыхание степного ветра-суховея, несущего смерть и разруху.
Победив Соловья-Разбойника, Илья привозит плененного злодея в Киев. Мне очень нравится эпизод, когда по настоянию князя Владимира, Илья приказывает Соловью-Разбойнику «свиснуть в пол-свиста» и все бояре, да и сам князь начинают прятаться со страху. По-моему, в этом эпизоде русские люди, передававшие былину из уст в уста, отразили свое отношение к власти и мнение о том, что никакой правитель не сможет защитить свое государство без поддержки народа.
Илья Муромец совершает свои подвиги не ради княжеской награды, а ради Руси-матушки. В служении русскому народу он находит свое призвание. Потому-то, очутившись на перекрестке трех дорог, он едет в ту сторону, которая пророчит погибель. Но могучему богатырю «смерть в бою не писана». «Повернул коня старый казак Илья Муромец и поехал в стольный Киев-град нести службу ратную, биться с ворогами, стоять за Русь Великую да за русский народ!» Этими словами заканчивается один из пересказов былины об Илье Муромце и Соловье-Разбойнике. Но на самом деле, это не конец, а только начало ратного пути легендарного богатыря, удел которого — вечно сражается со злом, воплощенным в разных обличьях.
Выбери самое важное
ответ: СОЛОВЕЙ РАЗБОЙНИК - Сказочный герой, олицетворяющий собой все злые силы, является врагом и разрушителем. Главным оружием разбойника, является его могучий свист, от которого все валяться замертво. Бесстрашный, сильный завоеватель, уверенный и гордый. Погубил множество народа, проезжавшее мимо его гнезда. Не смог справиться с Ильей Муромцем, который отрубил ему голову.
ИЛЬЯ МУРОМЕЦ - Богатырь земли русской, сильный и бесстрашный. Решительный, мудрый витязь. Никогда не сворачивает с намеченного пути, всегда движется прямо, не избегая препятствий и опасностей. Является защитником земли русской, свято оберегая свой народ от нашествия врагов. Справедливый и честный, он не гонится за властью и богатством, оставаясь простым воином, готовым защищать и оборонять свою землю.
КНЯЗЬ ВЛАДИМИР - Киевский князь, сидит в стольном граде Киеве. Не поверил словам Ильи, обвинив его в том, что Илья врет, якобы победив Соловья – разбойника. Убеждается в его правоте, просить Соловья посвистеть. После того, как Соловей-разбойник засвистел, очень пугается, и прячется под шубу. Изображен в былине не очень умным правителем со склочным характером.
Объяснение: Былина “Илья Муромец и Соловей разбойник” – это поэтическое творение русского народа, созданного в устной форме, и является одним из лучших образцов народного героического эпоса. Главные герои «Ильи Муромца и Соловья – разбойника» – русский витязь, и разбойник, олицетворяющие собой две человеческие ипостаси, добро и зло. Как во всех сказках, добро одерживает победу над злом, так и в былине «Илья Муромец и Соловей – разбойник» герой, являющий собой русский народ, одерживает победу над захватчиками
Нора як лялька
Христина говорить Кроґстаду, що вона одружилася зі своїм чоловіком тільки тому, що в неї не було жодної іншої можливості забезпечити хвору матір та молодших братів і сестер, а тепер вона може знову запропонувати йому своє кохання. Вона думає, що він не опустився б до негідної поведінки, якщо б вона не покинула його. Кроґстад розчулений і пропонує їй забрати лист до Хельмера. Однак, Крістін вирішує, що Торвальд повинен знати правду...Повернувшись із вечірки, звідки Нору довелося виводити ледь не силою, Торвальд збирається перевіряти пошту, але тут приходить доктор Ранк. Після недовгої світської розмови, в якій доктор натяками намагається повідомити Норі, що це останнє прощання й він на порозі смерті, Торвальд нарешті відкриває поштову скриню. Нора збирається духом, щоб покінчити з життям. Прочитавши лист від Кроґстада, Торвальд проголошує, що він тепер повністю в руках у Кроґстада, і йому ила різдвяні закупки. Її чоловік Торвальд виходить із свого кабінету й починає сварку, темою якої є сімейні фінанси, що обіцяють покращитися після того, як Торвальд став менеджером банку. Торвальд обурений боргами. Нора поводиться по-дитячому, а він отримує задоволення від того, що може повчати її як дитину. доведеться задовольнити вимоги шантажиста. Він звинувачує Нору в аморальності й проголошує її негідною того, щоб виховувати їхніх дітей. Він проголошує, що їхній шлюб відтепер буде лише про людське око.Входить покоївка з листом, адресованим Норі. Кроґстад повернув їй сфальшовані документи і пише, що шкодує про свої дії. Торвальд радіє порятунку й спалює папери. Водночас він бере назад свої звинувачення й проголошує Норі, що пробачає її. Нора розуміє, що її чоловік зовсім не той сильний та галантний чоловік, яким вона його вважала, що він любить себе самого більше, ніж її.Торвальд пояснює, що, пробачивши свою дружину, чоловік любить її ще більше, оскільки це нагадує йому, що вона повністю від нього залежна, як дитина. На його думку Норин вчинок, який вона здійснила, щоб врятувати його здоров'я, і роки таємних намагань звільнити сім'ю від боргу й уберегти від втрати репутації, та її намагання зробити все потай від чоловіка, щоб уберегти спокій його душі, не більше ніж властива жінкам дурість.У відповідь Нора повідомляє чоловікові, що йде від нього, і житиме сама, намагаючись збагнути, ким вона є насправді, у що вона вірить, та вирішити, що робити далі в житті. Вона говорить, що все життя до неї ставилися як до ляльки, з якою грався спочатку її батько, а потім чоловік. Збентежений загрозою репутації сім'ї, Торвальд наполягає, що вона повинна виконувати свої обов'язки дружини й матері, але Нора відповідає, що має перший обов'язок перед собою самою, що вона не може бути доброю дружиною й матір'ю, якщо не навчиться бути чимось більшим, ніж лялька. Вона зізнається, що сподівалася від нього самопожертви заради неї, що вона думала про самогубство, яке завадило б цій уявній самопожертві. А тепер вона розуміє, що він зовсім не та людина, за яку вона його приймала, що їхній шлюб лежав на фундаменті взаємних фантазій та непорозумінь.Торвальд не може збагнути Норину точку зору. Вона суперечить усьому тому, чому його вчили про жіночий розум. Більш того, він настільки самозакоханий, що йому годі втямити, яким вона його бачить: людиною егоїстичною, лицемірною, для якої репутація коштує більше, ніж справжня мораль. Нора залишає ключі й обручку і гримає дверима, залишаючи душевно зламаного Торвальда в сльозах.