Хто з поетів використовує епітети чужина чужа, осінній вечір?
а) Р.Бернс б) М.Басьо в) Дж.Родарі
2. Центральне місце в пісні «Люлька Згоди» («Пісня про Гайавату» Г.Лонгфелло) належить:
а) легендам про великих вождів
б) заклику до миру між народами
в) поетичним описам природи.
3. Зображення природи в хоку М.Басьо є засобом:
А) правдивого відтворення реальності
б) розкриття суперечностей світу
в) вираження думок і почуттів.
4. У поетичних рядках Бернса «Моє серце в верховині і душа моя, моя дума в верховині соколом буя…» (Переклад Лукаша) використаний художній прийом:
А) епітет б) метафора в) гіпербола.
5. Листівки у вірші Дж.Родарі є символом:
А) захоплення далекими подорожами
б) дружба між рідними народами
в) прагнення до пізнання світу.
6. Ліричний герой – це
А) автор ліричного твору б) ліричне «Я» поета в) прототип головного героя.
ІІІ рівень ( )
1. Установити відповідність між поетом і країною.
1. Мацуо Басьо а) Італія
2. Р,Бернс б) Японія
3. Дж.Родарі в)Америка
4. Г.Лонгфелло г)Шотландія.
2. Установити відповідність між автором і художніми образами.
1. Дж.Родарі а) самотній ворон, квітуча слива
2. Г.Лонгфелло б) Везувій димучий, палаци блискучі
3. Р.Бернс в) оповитий білим димом, величний голос.
4. М.Басьо г) любий рідний край, чужина, батьківщина.
3. Установити відповідність художніх засобів у віршованих прикладах.
1. Прощавайте, пущі дикі, тіняві гаї… а) порівняння
2. В зброї всі, в яскравих фарбах б) метафора
Як дерева в час осінній
Наче небо на світанні…
3. Моя мрія в гори лине навздогін вітрам… в) епітет.
І\/ рівень (одне із завдань) –
1. Як ви розумієте вислів: «Ваша сила тільки в згоді, а безсилля – в ворожнечі»?
2. Твір-мініатюра «Мій улюблений поетичний твір».
3. Проаналізуйте один із хайку М.Басьо.
Серову и самому в то время было еще немного лет: всего лишь 22. «Девочка с персиками» стала одной из его первых прославленных картин. Художник вспоминал, что эта работа далась ему нелегко. Он писал Веру целых два месяца. Непоседливой девочке быстро надоедало позировать. А Серов очень хотел нарисовать ее именно такой, какой он ее видел. Живой, веселой и юной. И ему это удалось: до самой смерти художника его будут узнавать по этому произведению.
Вера Мамонтова сидит у стола, застеленного белой скатертью. На столе лежит нож и несколько спелых крупных персиков. При первом же взгляде на них так и тянет взять персик в руки, покрутить и затем надкусить. Именно так и сделала девочка – она взяла один из плодов и сложила на нем руки. Но вот думает она явно не о персике. Об этом говорит и ее поза, и ее взгляд, уходящий куда-то вдаль. Вера одета в нежно-розовую блузку, оттененную крупным черным бантом. Мне кажется, что этот бант играет большую роль на этой картине. Эта та деталь, которая раскрывает характер Веры, яркий и полный неожиданностей.
А комната вокруг девочки наполнена светом и теплом. Мягкие розовые, золотые и голубые цвета перетекают один в другой. Даже на темно-коричневых спинках стульев заметны солнечные блики. Сразу понятно, что здесь проходит радостное детство. Впоследствии Серов подарил картину матери девочки, и полотно долгое время висело в той самой комнате, которая на нем нарисована.
А как же сложилась судьба самой Веры? Перед тем, как писать сочинение по картине «Девочка с персиками» Серова, мне захотелось прочесть об этом. Она проживет счастливую, но недолгую жизнь и умрет в 32 года. От ее красоты сохранится только картина