«Я обережно визирнув із-за рогу будинку й одразу ж відсахнувся: біля мого під'їзду стояв Кактус»
Не дуже злякався темряви прірви. Стало соромно за втечу від Кактуса. З легкістю дає обіцянки.
«І ще було дивно, що я зовсім не злякався»
«Звісно, тоді я й уявити не міг. які неймовірні наслідки матиме ця моя необачна згода!».
Набирається відважності.
«Але я щосили стиснув пальці в кулаки й рушив далі».
«Противний липкий страх, який переслідував мене ось уже кілька місяців відтоді, як мене відлупцював Кактус, кудись зник».
Починає розуміти, що не можна порушувати клятви.
«Здається, я втрапив у якусь хитро розставлену пастку, і клятва, яку я дав членам Таємного Товариства Боягузів — ТТБ, зв'язала мене по руках і ногах»
Проявляє догадливість та кмітливість.
«Під час нашої панічної втечі я знайшов потайні двері й урятував себе та своїх нових друзів від переслідування снньомордих потвор».
Клим узяв відповідальність врятувати світ, тому використав усі засоби подолання страху.
«Вірус страху найперше вражає хоробрих. У них зовсім немає імунітету. А нам, тим, хто звик боятися, усе життя треба боротися зі своїм переляком. Тому в кожного боягуза є свої засоби подолання страху...»
Климу дуже повезло, бо синє створіння відволіклося на муху.
«Останньою перепоною на нашому шляху залишалося ваше Таємне Товариство… Ти покажеш секретну лабораторію»
Не сподіваючись на до почав діяти рішуче.
Напруживши всі м'язи, … нарешті я виповз за межі випаленого кола порепаної землі.
Спішить попередити друзів про наміри прибульців
«Мало не потрапивши під колеса автобуса, обминув свою школу й побіг до знайомого перехрестя. Туди, де кілька днів тому я так необачно наступив на металевий люк»
Сумлінно виконує завдання, покладені на нього.
«Клим прожогом гайнув до свого будинку, з дна квіткового горщика дістати ключ, відчинити ним жовтий автомобіль, мій «Запорожець» мав приховані резерви, … за кілька секунд посеред мого двору лежав перевернутий екскаватор»
Відчуває радість перемоги, переборює страх
«З полегшенням відкинувся на спинку сидіння й на шаленій швидкості понісся в безвість — назустріч небезпеці».
Усвідомлює, що треба узяти відповідальність за порятунок світу
«Я роззирнувся довкола — порадитися було ні з ким… Уся відповідальність за … порятунок світу, лягала на мене»
Клим починає відчувати смак пригод
«Ще секунду тому я був в українському селі, а тепер мій автомобільчик стояв на вершечку височенної усипальниці фараонів».
Усвідомлення того, що потрібно діяти швидко й упевнено.
«Я знав, що коли затримаюся хоч на секунду, до мене допадуться блакитні жаби».
«Климе. а хіба ти не помітив: ти ж майже вилікувався від страху!».
Кмітливість Клима усім до
«Мені знадобилося лише кілька хвилин, щоб детально описати бенкет, який зафільмували Жук і Заєць, і розповісти про з'їдену муху, що подіяла на прибульця як снодійне … — урятовані!».
Він відчуває, що стає впевненим у багатьох ситуаціях
«Цього не може бути! — упевнено заперечив я й сам здивувався тому, що ми помінялися ролями — раніше хлопцям увесь час доводилося мене підбадьорювати».
«Я зазирнув у невеличке віконце — будка була порожня».
«Тут є чіткі інструкції, але виконати їх може лише Клим».
Пьесу А.С. Грибоедова "Горе от ума" можно охарактеризовать "мильоном терзаний". Главным героем пьесы является Александр Андреевич Чацкий. Он уезжал на три года, долгих три года, за которые многое изменилось и в доме, и во взглядах Чацкого. Герой - Чацкий, молодой и пылкий юноша спешит к ней, к своей родной и близкой душе, той, которую знал еще с детства. Но, по приезду, его встречает довольно холодный прием, а в ее глазах он прочел осуждение, презрение, непонимание... Он видит, как руки Софьи обнимают уже другого, а губы шепчут слова любви ничтожному притворщику. Нет, любовь не лекарство, она - яд, который медленно и мучительно убивает. Зачем же она так с ним? К чему эти жестокие и беспощадные игры? Он не узнает свою любимую и милый дом, где рос. Он здесь - чужой. И нет ему уголка в этом перевернутом мире. Правда и честность здесь не в цене, вокруг притворство, лицемерие и ханжество. Вместо лиц маски, маски, которые затягивают в свой водоворот. И негде найти ему Здесь наблюдается любовный "многоугольник", в котором замешаны Чацкий, влюбленный в Софью, которая влюблена в Молчалина. А он, в свою очередь, любит Лизоньку, влюбленную в буфетчика Петрушу. В конце концов, Чацкий узнает о всем этом, понимает, что ему здесь не место и в конце пьесы Александр уезжает со словами "Вон из Москвы! Сюда я больше не ездок. Бегу, не оглянусь, пойду искать по свету, Где оскорбленному есть чувству уголок!... Карету мне, карету!".
Тарас гордился остапом и андрием в равной степени, прочил им большое будущее и славу настоящих казаков. это продолжалось до того момента, пока андрий не узнал, что в осажденном казаками городе от голода умирает прекрасная девушка, о которой он грезил вот уже два года. на беду, его возлюбленная оказалась полячкой. герой сделал выбор - он предал казаков, отца и брата и перешел на сторону поляков. н. в. гоголя глубоко интересовала малороссии, хотя отношение к политической и культурной роли украинцев было неоднозначным в разные периоды творчества: от восхищения и больших надежд до пессимизма, отнесения всех достижений и заслуг в глубь времен. гениальная интуиция в сочетании с прекрасным знанием национального характера позволили гоголю создать многогранные и выразительные образы запорожских казаков, настоящей легенды бурного, военного, богатырского времени. два брата остап и андрий, выросшие и воспитанные в одинаковых условиях, представляют собой полярно противоположные человеческие типы. остап — то, что называют бойцом, надежным товарищем. он молчалив, спокоен, рассудителен. остап продолжает и чтит традиции отцов и дедов. для него никогда не стоит проблема выбора, нравственной двойственности, колебаний между чувствами и долгом. он удивительно цельная натура. безоговорочно принимает остап запорожский быт, идеалы и принципы старших товарищей. почтительность никогда не переходит у него в угодливость, он готов проявить инициативу, но с уважением относится к мнению других запорожцев. в то же время он никогда не будет интересоваться мнением, взглядом "чужих" — иноверцев, иноземцев. остап видит мир суровым и простым. есть враги и друзья, свои и чужие. его не интересует политика, он прямодушный, отважный, верный и суровый воин. остап словно вырублен из цельного куска камня, его характер дан готовым в своей основе, и развитие его — это прямая, в высшей точке подвига обрывающаяся смертью. андрий — полная противоположность брату. гоголь показал различия не только человеческие, но и . остап и андрий почти ровесники, но это типы, принадлежащие разным временам. остап из героической и примитивной эпохи, андрий внутренне близок более позднему времени развитой и утонченной культуры и цивилизации, когда политика и торговля занимают место войны и разбоя. андрий мягче, утонченнее, гибче брата. он наделен большой чуткостью к чужому, "иному", большей чувствительностью. у андрия гоголем отмечены зачатки тонкого вкуса, чувства красоты. нельзя, однако, назвать его более слабым. ему свойственна отвага в бою и гораздо более важное качество — смелость сделать самостоятельный выбор. в стан врага его приводит страсть, но за этим стоит большее. андрий хочет воевать теперь за свое, то, что он сам нашел и назвал своим, а не получил по наследству, по традиции. два брата должны стать врагами. оба гибнут, один — от рук врагов, другой — от руки отца. нельзя назвать одного хорошим, другого — плохим. гоголь дал национальный характер в развитии, показал людей, по натуре принадлежащих разным эпохам.
Объяснение:
Боязливий, виходив із дому полохливо озираючись.
«Я обережно визирнув із-за рогу будинку й одразу ж відсахнувся: біля мого під'їзду стояв Кактус»
Не дуже злякався темряви прірви. Стало соромно за втечу від Кактуса. З легкістю дає обіцянки.
«І ще було дивно, що я зовсім не злякався»
«Звісно, тоді я й уявити не міг. які неймовірні наслідки матиме ця моя необачна згода!».
Набирається відважності.
«Але я щосили стиснув пальці в кулаки й рушив далі».
«Противний липкий страх, який переслідував мене ось уже кілька місяців відтоді, як мене відлупцював Кактус, кудись зник».
Починає розуміти, що не можна порушувати клятви.
«Здається, я втрапив у якусь хитро розставлену пастку, і клятва, яку я дав членам Таємного Товариства Боягузів — ТТБ, зв'язала мене по руках і ногах»
Проявляє догадливість та кмітливість.
«Під час нашої панічної втечі я знайшов потайні двері й урятував себе та своїх нових друзів від переслідування снньомордих потвор».
Клим узяв відповідальність врятувати світ, тому використав усі засоби подолання страху.
«Вірус страху найперше вражає хоробрих. У них зовсім немає імунітету. А нам, тим, хто звик боятися, усе життя треба боротися зі своїм переляком. Тому в кожного боягуза є свої засоби подолання страху...»
Климу дуже повезло, бо синє створіння відволіклося на муху.
«Останньою перепоною на нашому шляху залишалося ваше Таємне Товариство… Ти покажеш секретну лабораторію»
Не сподіваючись на до почав діяти рішуче.
Напруживши всі м'язи, … нарешті я виповз за межі випаленого кола порепаної землі.
Спішить попередити друзів про наміри прибульців
«Мало не потрапивши під колеса автобуса, обминув свою школу й побіг до знайомого перехрестя. Туди, де кілька днів тому я так необачно наступив на металевий люк»
Сумлінно виконує завдання, покладені на нього.
«Клим прожогом гайнув до свого будинку, з дна квіткового горщика дістати ключ, відчинити ним жовтий автомобіль, мій «Запорожець» мав приховані резерви, … за кілька секунд посеред мого двору лежав перевернутий екскаватор»
Відчуває радість перемоги, переборює страх
«З полегшенням відкинувся на спинку сидіння й на шаленій швидкості понісся в безвість — назустріч небезпеці».
Усвідомлює, що треба узяти відповідальність за порятунок світу
«Я роззирнувся довкола — порадитися було ні з ким… Уся відповідальність за … порятунок світу, лягала на мене»
Клим починає відчувати смак пригод
«Ще секунду тому я був в українському селі, а тепер мій автомобільчик стояв на вершечку височенної усипальниці фараонів».
Усвідомлення того, що потрібно діяти швидко й упевнено.
«Я знав, що коли затримаюся хоч на секунду, до мене допадуться блакитні жаби».
«Климе. а хіба ти не помітив: ти ж майже вилікувався від страху!».
Кмітливість Клима усім до
«Мені знадобилося лише кілька хвилин, щоб детально описати бенкет, який зафільмували Жук і Заєць, і розповісти про з'їдену муху, що подіяла на прибульця як снодійне … — урятовані!».
Він відчуває, що стає впевненим у багатьох ситуаціях
«Цього не може бути! — упевнено заперечив я й сам здивувався тому, що ми помінялися ролями — раніше хлопцям увесь час доводилося мене підбадьорювати».
«Я зазирнув у невеличке віконце — будка була порожня».
«Тут є чіткі інструкції, але виконати їх може лише Клим».