В песне М.Ю.Лермонтова "Песня про купца Калашникова" рассказывается о том, как царский опричник Кирибеевич пытался соблазнить жену купца Калашникова.Затем,у царского двора произошёл поединок ,в котором Калашников убил Кирибеевича.Царь велел казнить купца,ведь он убил лучшего царскаго бойца,но при этом царь обеспечил его жене и братьям безбедную жизнь. Считаю что опричник Карибеевич нарушил Божий закон-не возжелай жену ближнего своего,в этом случае он поступил не по христиански,за что и поплатился.Считаю его и его поступок бесчестным.А в случае Калашникова,он не побоялся опричника и гнева царя,а смело защитил честь своей семьи.(Главное честь и достоинство! Уже был такой ответ
Объяснение:
Объяснение:
Первой законченной работой художника Василия Сурикова был зимний пейзаж «Вид памятника Петру І на сенатской площади в Петербурге», любопытен тот факт, что художник написал две таких картины, что многих зрителей вводит в заблуждение.
Причин для создания второй аналогичной работы, может быть несколько: во-первых, художник был не очень доволен, даже в письме своим родственникам, он признает, что картина вышла не плохой, но можно было и на много лучше написать.
https://opisanie-kartin.com/opisanie-kartiny-vasiliya-surikova-pamyatnik-petru-i-na-senatskoj-ploshhadi-v-peterburge/
Найкраще враження завжди справляють ті твори, в яких герої можуть подати читачу хороший приклад. У літературі й читанні є маса корисного: це цікаво, пізнавально і дуже захоплююче. Але навряд чи хтось стане сперечатися з тим, що найбільша користь полягає в тому, що найчастіше хороші твори мають якусь корисну мораль для людини. Ця мораль робить людину більш високою духовно, розвиває її гуманістичні якості.
Новела авторства О. Генрі під назвою «Останній листок» містить дивовижний приклад людської щирої і непідробної доброти, прекрасного співчуття та бажання до У ній розповідається про людей творчості, які завжди керуються перш за все не розумом, а своїми яскравими емоційними поривами. Саме тому їх поведінка зі сторони виглядає настільки красивою і вражаючою. Старий художник Берман вже давно не малював нічого путнього, але все ще розраховував створити справжнісінький шедевр. Слушна нагода для цього сталася тоді, коли сусідка Бермана, молода жінка на ім’я Джонсі, сильно захворіла і опинилася на межі життя і смерті. Дівчина настільки злякалася власної слабкості, що сама вирішила, що помре вже дуже скоро – коли з дерева, яке стоїть за вікном, впаде останній листок. Дівчина проводила в очікуванні падіння листка і власної смерті дні і ночі, але листок все ніяк не падав, з кожним днем вселяючи надію і віру у власне одужання у Джонсі. Зрештою, віра в краще в душі дівчини перемогла і вона змогла здолати таку страшну хворобу. Але, як пізніше з’ясувалося, причиною тому стало не природне диво, а прекрасний шедевр Бермана, до створення якого він готувався вже протягом довгих років. Старий в негоду намалював на дереві листок, саме це творіння вселило у Джонсі віру в власне остаточне одужання.
Звичайно, я позитивно здивований і вражений цим прекрасним твором. Він задовольняє практично всі мої і вимоги до якісного літературному твору. Цю новелу від О. Генрі цікаво читати, вона дає гарне уявлення про характери і мотиви поводжень людей з творчого середовища. Завдяки прочитанню цього твору можна знову повірити в людство, переконатися в тому, що в світі дійсно існують люди, які готові ризикувати, жертвувати собою в ім’я чогось високого. Прикладом такої людини став старий художник Берман, який врятував чуже життя, створив прекрасний малюнок, а тому й став моїм улюбленим героєм цього твору.