Майбутнє — це незвіданий шлях, непроста доріжка, яка до кінця невідома звичайній людині. Життя буває різним, але кожному хочеться бачити себе у майбутньому радісним та щасливим. У всі часи людство приваблювало майбуття. Людям завжди хотілося випередити час, дізнатися, що ж їх чекає далі. Але час минав...
Колись я, як і всі діти, змінювала свої бажання щодо професії. Спочатку мені хотілося бути лікарем, потім вчителем і навіть дизайнером одягу... Та все це залишилося у дитинстві, у мріях. Зараз я тільки у шостому класі, але певна, що професію свою ще не обрала.
Щоб уявляти своє майбутнє, треба насамперед поставити перед собою ціль і намагатися досягти її. Тоді легше жити, бо людина знає, що їй потрібно від життя, знає, чого саме вона хоче.
Моя мета зараз — добре вчитися. Я вважаю, якщо захотіти, то все обов'язково здійсниться. Звичайно ж, майбутнє своє я уявляю світлим, хорошим. Варто лиш вірити у свої сили, у себе.
Як усе буде — покаже час. Та недаремно в народі кажуть, що людина — коваль свого щастя, вона сама будує власне життя.
Горе от ума - основная проблема общения и сосуществования в наше время. так как мы смело можем считать само произведение вечным, ибо оно затрагивает проблемы, которые живы по сей день, всегда будет существовать старое общество, которое никогда не сможет понять инновации, которые рьяно стремятся изменить нашу жизнь. Всегда будет гнусный человек, которйы сделает все, дабы подняться по карьерной лестнице. Любой герой будет жить по сей день, меняя лица, имена, и прочие атрибуты. Но всегда останется и идея. Прогресс не стоит на месте. Мир несет нас вперед, и, кто знает. Может быть придет день, когда "Горе от ума" перестанет отражать нашу реальность, словно обличительное зеркало. Но пока, мы остаемся на страницах, которые существуют и без нас.
Дело было поздней осенью. Холодно, вечер. Вокруг никого, одни собаки стаей бегают. Всегда боялся собак. В детстве еще пугали этим, особенно совет: "Если боишься собак, никогда не смотрим им в глаза, не показывай свой страх, так сказать". Обычно стараюсь обходить четвероногих стороной, но в этот раз не получилось. Стою, жду знакомых, вдруг, начинают вокруг меня две драться. Ну, я, набравшись смелости, взялся из разнимать. Сначала что-то и выходило, но в конце одна из собак схватила меня за ногу. Я от страха быстрее бежать оттуда, не обращая внимания на безумную боль в ноге, а четвероногий друг за мной следом, при чем злостно гавкая мне вслед. Кое-как добежал до дома, где обработал рану и перебинтовал ногу. На следующий день выхожу утром из подъезда, а на встречу мне эта собака бежит. Довольная такая. Я, запомнив печальный случай вчерашнего вечера, забегаю быстрее обратно, громко хлопнув за собой дверью. Соседи, проходившие мимо, посмотрели на меня, как на сумасшедшего. Я же с испуганными глазами выглянул, вроде, нету. Убедившись, что поблизости нет моего нового "врага", я поспешно захромал подальше от этого места, шарахаясь на дальнейшем пути от всех собак.
Майбутнє — це незвіданий шлях, непроста доріжка, яка до кінця невідома звичайній людині. Життя буває різним, але кожному хочеться бачити себе у майбутньому радісним та щасливим. У всі часи людство приваблювало майбуття. Людям завжди хотілося випередити час, дізнатися, що ж їх чекає далі. Але час минав...
Колись я, як і всі діти, змінювала свої бажання щодо професії. Спочатку мені хотілося бути лікарем, потім вчителем і навіть дизайнером одягу... Та все це залишилося у дитинстві, у мріях. Зараз я тільки у шостому класі, але певна, що професію свою ще не обрала.
Щоб уявляти своє майбутнє, треба насамперед поставити перед собою ціль і намагатися досягти її. Тоді легше жити, бо людина знає, що їй потрібно від життя, знає, чого саме вона хоче.
Моя мета зараз — добре вчитися. Я вважаю, якщо захотіти, то все обов'язково здійсниться. Звичайно ж, майбутнє своє я уявляю світлим, хорошим. Варто лиш вірити у свої сили, у себе.
Як усе буде — покаже час. Та недаремно в народі кажуть, що людина — коваль свого щастя, вона сама будує власне життя.
Объяснение: