Розробка моя! Ніякого плагіату! Варіант лише один, бо у нашому 6 класі минулого навчального року було лише три учні. Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.
Автор рассказывает, как он со своими спутниками шел по дороге, а рядом в молодом березовом лесу косили, косили и пели. Это было давным-давно, и та жизнь уж не вернется вовек. Они косили и пели, а весь березовый лес с его цветами и запахами откликался им. Лес подхватывал их песню так же свободно и легко, как пели они.
Они были «дальние», «рязанские». Небольшой группой проходили по орловским местам сенокосам и продвигаясь дальше, в степь, на заработки. Они были как-то стариннее и добротнее, чем наши, — в обычае, в повадке, в языке, — опрятней и красивей одеждой, своими мягкими кожаными бахилами и белыми, ладно увязанными онучами, чистыми портками и рубахами, с красными, кумачовыми воротами и такими же ластовицами.
Они по-особому заходили на работу. Пили из жбанов родниковую воду, как пьют только здоровые русские батраки. Одновременно пускали косы и косили играючи, ровной чередой. Поразил их ужин. Они ложками таскали из чугуна сваренные мухоморы. Смеялись и говорили, что они сладкие, чистая курятина!
Теперь они пели. Главная прелесть этой песни заключалась в том, «что все мы были дети своей родины и были все вместе, и всем нам было хорошо, спокойно и любовно без ясного понимания своих чувств, ибо их и не надо, не должно понимать, когда они есть. И еще в том была (уже не сознаваемая нами тогда) прелесть, что эта родина, это наш общий дом была — Россия, что только ее душа могла петь так, как пели косцы в этом откликающемся на каждый их вздох березовом лесу».
И косцы, и слушатели их пения были счастливы. И не вернуть того времени: «...иссохла Мать - Сыра - Земля, иссякли животворные ключи - и настал конец, предел Божьему прощению».
Володимир Григорович Рутківський народився у 1937 році. Він був простим сільським хлопцем, хоча й походив з інтелігентної родини - його батьки були вчителями в селі Хрестителеве на Черкащині. Його дитинство було важким, тому що припало на воєнне лихоліття. В школі Володимир виявив цікавість до історичного пошуку, яка й досі спонукає його писати цікаві історичні твори для дітей, відкривати недосліджені періоди вітчизняної історії. Будучи членом шкільного історичного гуртка, він з товаришами відшукав в рідному селі залишки найдавнішого тоді поселення в Україні. Здобувши вищу освіту, він зрозумів, що справжнє його покликання – література. Тому він поїхав до Москви, де закінчив Вищі літературні курси. Першу свою книжку надрукував у 1959 році, з того часу він пише свої твори понад півстоліття. Живе письменник зараз у Одесі, пише романи для дітей та юнацтва, серед яких – «Бухтик з тихого затону», «Гості на мітлі», «Канікули у Воронівці», «Сині Води», «Сторожова застава», «Двобій з тінню», «Потерчата», трилогія «Джури» (книга перша – «Джури козака Швайки», книга друга – «Джури характерники», книга третя – «Джури і підводний човен») та ін. Роман «Джури характерники» став переможцем книжкового рейтингу від «Літакценту», роман «Джури козака Швайки» названо «Книжкою року– 2009». Ця книжка настільки цікава, що може перемогти за популярністю славнозвісного "Гарі Потера", якщо буде видана за кордоном. Володимир Рутківський – лауреат премій імені Миколи Трублаїні, імені Лесі Українки, Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого. У 2012 році письменник став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка за історичну трилогію для дітей «Джури». Цю збірку написано на українському історичному матеріалі, який з художнього погляду відтворено пізнавально, дотепно, гарно і яскраво.
Объяснение:
оккокококоокког3гкшкщащ